Переломи верхнього, середнього і нижнього ділянки плечової кістки зустрічаються не так уже й рідко: приблизно у кожного двадцятого пацієнта з переломом. Найчастіше такі травми люди отримують під час падіння на випрямлену руку або при дорожньо-транспортній пригоді. Залежно від виду перелому використовують консервативний метод лікування з накладанням гіпсової пов`язки або хірургічне втручання. Терміни лікування і реабілітації в кожному конкретному випадку індивідуальні: в середньому відновити працездатність пошкодженого органу вдається за півроку.

Початковий етап реабілітації після перелому плеча

Реабілітація після перелому включає в себе фізичні вправи, масаж і фізіотерапевтичні процедури. Заняття лікувальною фізкультурою рекомендується починати практичні відразу ж після надання медичної допомоги, коли з моменту отримання травми пройшло два-три дні. Спочатку виконуються активні рухи пальцями хворої руки і изометрически напружуються м`язи травмованого плеча. Ізометричне напруження означає приведення м`язів в тонус без навантаження на суглоби.

Після зняття гіпсової пов`язки можна приступати до більш активних занять, які включають в себе різні вправи для рук (згинання, махові і колоподібні руху), дихальну гімнастику, ходьбу і заняття на поліпшення постави. Для зняття больових відчуттів і швидкого відновлення пошкоджених тканин пацієнтам призначають магнітотерапію, УВЧ, масаж, діадіномотерапію.

Заключний етап реабілітації після перелому плеча

На наступному етапі фізичні навантаження стають все більш інтенсивними: при виконанні вправ пацієнт використовує м`ячі, еспандери, тренажери, гімнастичні палиці, блокові пристрої. Хороший ефект дають заняття в басейні і масаж, який виконують, чергуючи погладжування і вичавлювання.

Якщо зрощення пошкодженої кістки відбувається повільно, застосовують електрофорез, сольові ванни, електростимуляцію, мікрохвильову терапію.

Після остаточного загоєння перелому пацієнт може приступати до силових вправ на обтяження і опір. Необхідно робити якомога більше рухів, що вимагають точної координації, щоб травмована кінцівка почала повноцінно функціонувати. На заключному етапі одужання особливу увагу треба приділяти побутової і професійної реабілітації пацієнта.