Історія одного шахрайства
В кінці п`ятдесятих років минулого століття американський підприємець на ім`я Джеймс Вайкері повідомив про успішне завершення експерименту над глядачами мережі кінотеатрів. За словами Вайкері, він використовував спеціальний прилад тахітоскоп, щоб додати до продемонструють в кінотеатрі зображення додатковий окремий кадр з рекламою коли і попкорну. Кадр, нібито, з`являвся на екрані протягом однієї тритисячної частини секунди, тому не міг сприйматися свідомістю людини, однак на підсвідомість він діяв, і в результаті продажу напоїв і повітряної кукурудзи в мережі кінотеатрів істотно виросли.
Живучість міфу про 25-м кадрі можна пояснити рядом причин, в тому числі поширеним страхом людей, що ними можуть керувати. Крім того, підвищена увага до технології прихованої реклами було залучено «жовтою пресою».
Джеймс запатентував технологію так званої «сублімальной реклами», пропонуючи ефективний метод впливати на покупців всім бажаючим. Природно, таке відкриття не могло не зацікавити вчених, які почали вимагати надати їм технічну документацію, що стосується експерименту. Вайкері, однак, відмовився це робити, погодившись, втім, на повторне дослідження. У 1958 році був проведений показ стрічки з додатковими кадрами, причому в число глядачів входили відомі конгресмени, інженери, психологи та журналісти. Ніяких очевидних ефектів в ході перегляду відеоряду зафіксувати не вдалося. Подальші експерименти, дослідження та обговорення привели до висновку, що Джеймс Вайкері не більше ніж звичайний шахрай. Сам винахідник не став чекати рішення комісії і зник, спустошивши банківський рахунок. Через 4 роки його зловили, і в ході допиту з`ясувалося, що весь експеримент від початку до кінця був фальсифікацією.
Наукова точка зору
Численні дослідження психологів і нейрофізіологів дають підстави однозначно вважати, що ефект прихованої реклами або 25-го кадру - вигадка. Зокрема, помилкою є популярне твердження, що людський мозок не здатний сприймати більш 24-х кадрів в секунду. Насправді, багато що залежить від чіткості країв зображення і його розмірів, тому комфортна кількість кадрів варіюється від 20 до 26. Вайкері ж взагалі стверджував, що демонстрував рекламний кадр протягом однієї тритисячної секунди, а міф про 25-м кадрі був придуманий набагато пізніше в Росії.
Незважаючи на численні наукові докази відсутності ефекту 25-го кадру, в багатьох країнах, в тому числі і в Росії, існують закони, спрямовані на заборону «прихованої реклами».
За словами вчених, людський мозок не здатний сприйняти так звану «підсвідому» інформацію. Сенс в тому, що якщо людина чогось не бачить, його мозок буде вважати, що цієї інформації до нього не надходило. Крім того, розум людини автоматично фільтрує інформацію, відсіваючи незначні дані. Природно, що чим менше за часом транслюється те або інше повідомлення, тим менше уваги приділяє йому мозок. В результаті отримані таким чином відомості швидко забуваються. Таким чином, ніякого ефекту 25-го кадру просто не існує.
