Як розрахувати собівартість продукції

Вибір способу підрахунку собівартості. Існують 2 методи підрахунку собівартості продукції:
1. по калькуляційних статьям-
2. за економічними елементами.
Перший спосіб дозволяє провести підрахунок по кожній з одиниць виробленої продукції, що зручно при одиничному, дрібносерійному виробництві. Другий же спосіб буде найбільш актуальним при великосерійному і масовому типі виробництв.

Розрахунок методом калькуляційних статей:
В даний час, згідно з чинним НК РФ, існують такі калькуляційні статті:
- Сировина, матеріали. Тут треба відразу забирати вартість зворотних відходів (відходів, які, після завершення повного циклу виробництва, будуть використані і в наступному циклі) -
- Напівфабрикати і вироби, придбані на стороні-
- Паливні та енергетичні ресурси-
- З / п основного виробничого персоналу-
- Додаткова з / п основного виробничого персоналу (преміальна частина, компенсаційні виплати та ін.) -
- Соціальні відрахування в різні держ. фонди-
- Знос різних предметів праці і пристосувань, включаючи витрати, пов`язані з особливостями даного виробництва-
- Знос технологічного устаткування-Підсумувавши вищевказані статті, можна отримати технологічну собівартість.
- Витрати за змістом цеху-С урахуванням цехових витрат, виходить цехова собівартість.
- загальнозаводські витрати-
- Витрати, не пов`язані з виробництвом (реклама, доставка, зберігання і т.п.) Підсумок: повна собівартість готової продукції.

Розрахунок методом економічних елементів:
До розгляду приймаються такі економічні елементи:
- Витрати матеріалів (за винятком зворотних витрат) -
- Витрати на оплату праці робітників
- Соціальні відрахування в держ. фонди-
- Амортизаційні відрахування на утримання основних фондів-
- Інші позавиробничі витрати.

В першу чергу визначити, які витрати будуть відноситися до розряду змінних, а які можна вважати постійними. Так до першого типу відносять витрати, величина яких змінюється зі зміною кількості вироблених товарів. Чим більше виробляємо, тим більше витрат несемо. У цій групі будуть перебувати матеріали, сировину, комплектуючі, відрядна заробітна плата співробітників.

До групи постійних відносяться такі витрати, як орендна плата, витрати на ремонт і утримання обладнання і приміщення, погодинна заробітна плата, амортизаційні відрахування та інші платежі, які не залежать від того, скільки товарів було виготовлено і реалізовано. Навіть якщо ви не справили жодної одиниці в даному місяці, вам все одно доведеться платити за приміщення, а також оплачувати роботу працівників, які мають фіксовану ставку.

Змінні витрати розраховуються безпосередньо на одиницю продукції розподілом їх загальної суми на кількість виробленого товару, у той час як постійні відносяться на собівартість всього випущеного обсягу.

Так постійні і змінні витрати будуть формувати собівартість, ту мінімальну величину, яку повинен отримати виробник, щоб не зазнати збитків і мати можливість продовжити свою діяльність.

На останньому кроці необхідно визначити бажану норму прибутку, додавання якої до собівартості і буде визначати кінцеву ціну продукції для споживачів.

Крім іншого, при формуванні ціни варто враховувати і такі чинники, як попит і пропозиція на ринку. Адже якщо ваш товар унікальний або виділяється серед інших високою якістю, а попит на нього великий, то можна збільшити норму прибутку (в розумних межах). Ну а якщо, наприклад, в країні почалася криза, а вироблений продукт не є предметом першої необхідності, то варто задуматися про деяке зниження ціни, щоб на даному етапі не втратити покупців.