Де проходили зимові олімпійські ігри 2002 року
Символічну церемонію відкриття ігор зробив Президент США Дж. Буш. Олімпійську клятву від імені спортсменів виголосив американець Джеймс Ши. Талісманами Олімпіади були заєць Поудер, койот Копер і ведмідь Коул.
За нагороди боролися 2399 спортсмена з 77 країн. Було розіграно 75 комплектів медалей. Переможницею в командній першості стала збірна Норвегії, яка завоювала 13 золотих, 5 срібних і 7 бронзових медалей. На другому місці опинилася команда ФРН, яка отримала 12 золотих, 16 срібних і 8 бронзових медалей, а третє місце посіла команда США (10 золотих, 13 срібних і 11 бронзових медалей). Слід зазначити, що спортсмени з Китаю та Австралії вперше завоювали золоті медалі за весь час участі в зимових Олімпіадах.
Російська збірна у підсумку опинилася на п`ятому місці, завоювавши 5 золотих, 4 срібних і 4 бронзових медалі. З урахуванням важкого періоду 90 років і різкого скорочення фінансування спорту в країні, досягнутий результат слід вважати цілком задовільним.
На жаль, цей чудовий спортивне свято виявився затьмареним низкою неприємних інцидентів. Наприклад, деякі призери (в тому числі переможці ігор) були викриті у вживанні допінгу. Відповідно, їх результати анулювали, а до самих спортсменам застосували санкції, передбачені правилами. Крім того, стався випадок, який не має аналогів, після перемоги в парному фігурному катанні російської пари Бережна-Сіхарулідзе, яка зайняла друге місце канадська пара Сале-Пелетье підняла великий шум, звинувачуючи російську делегацію в тиску на суддів і в спробі їх підкупу. До розгораються скандали підключилася одна з суддів, яка розповіла вельми сумнівну і віддає дешевою сенсацією історію про російську спортивну мафію. В результаті було прийнято рішення: присудити перше місце за парне фігурне катання і російським, і канадським спортсменам.
Рада 2: Де проходили Зимові Олімпійські ігри 1980 року
Чому ж інші претенденти раптом відмовилися від боротьби за право проведення ігор і зняли свої кандидатури? Їх рішення слід розглядати з урахуванням політичної ситуації того часу. СРСР і США боролися за право провести Літні Олімпійські ігри 1980 року, при цьому прихильників проведення цих ігор в Москві було явно більше. Якби США не отримали права провести ні літні, ні зимові ігри, це розцінювалося б як великий провал на політичній арені. Тому навряд чи варто сумніватися в тому, що Канада, Франція, Норвегія і ФРН зняли свої кандидатури саме за домовленістю з США. Результатом став вибір на 74-й сесії МОК Лейк-Плесіда як місце проведення Зимових Олімпійських ігор, а вже на наступній сесії МОК 23 жовтня того ж року Москву затвердили в якості місця проведення Літньої Олімпіади 1980 року. В результаті паритет між наддержавами був збережений, чому напевно був радий і Олімпійський Комітет, ніколи не бажав надаватися крайнім в суперечках між СРСР і США.
МОК не вперше опинявся в складній ситуації. Так, в 1970 році він прийняв воістину соломонове рішення при визначенні місця проведення Літньої Олімпіади 1976 року. Претендентами були Москва, Лос-Анджелес і Монреаль. Розуміючи, що вибір однієї наддержави неминуче ускладнить відносини з іншого, МОК обрав місцем проведення олімпіади Монреаль. Цікаво те, що на початку 1980 року США вимагали від Олімпійського Комітету скасувати проведення Літніх Олімпійських ігор в Москві в якості однієї із санкцій за введення радянських військ в Афганістан, однак МОК не прийняв такого рішення.
Переможцями Зимових Олімпійських ігор 1980 року в Лейк-Плесіді в загальному медальному заліку стали радянські спортсмени, які завоювали 10 золотих нагород, 6 срібних і 6 бронзових. Друге місце зайняли олімпійці з НДР з 9 золотими медалями, 7 срібними та 7 бронзовими. Третє місце дісталося спортсменам із США, який отримав 6 золотих, 4 срібних і 2 бронзові нагороди.
