Історія створення протигаза
До сих пір не існує єдиної думки про те, кого саме слід вважати винахідником протигаза, адже прототипи цього пристрою були відомі ще в Середньовіччі. Під час епідемії чуми лікарями використовувалися маски з довгими дзьобами. Ці дзьоби заповнювалися лікарськими травами. Середньовічні лікарі вважали, що такі маски перешкоджають зараженню.
Перший в світі протигаз, за даними істориків, був створений в 1847 році американським винахідником Льюїсом Хаслетт. Цей унікальний на ті часи апарат призначався для запобігання небажаної інгаляції: повстяний фільтр затримував шкідливі речовини, дозволяючи людині дихати без заподіяння шкоди його організму. Протигаз, винайдений Хаслетт, дозволяв дихати послідовно через рот або через ніс, коли людина перебувала там, де в повітрі присутні небезпечні для здоров`я домішки.
Надалі винахідники в усьому світі працювали над удосконаленням фільтрів при створенні більш ефективних протигазів, які довели свою незамінність при певних обставинах. У більшості випадків вони використовувалися для фільтрації пилу та інших дрібних частинок, щоб запобігти їх потрапляння в дихальну систему. Однак такі протигази не могли вберегти організм людини від негативного впливу газоподібних токсинів.
Перший сучасний протигаз винайшов в 1912 році чорношкірий американець Гаррет Морган. Пристрій був призначений для захисту інженерів і пожежників, які змушені працювати в отруйної середовищі. У 1914 році свою конструкцію протигаза запатентував в Америці німецький винахідник Александер Драгер.
винахід Зелінського
У 1915 рік російський вчений Микола Дмитрович Зелінський розробив перший фільтруючий вугільний протигаз, який в 1916 році був прийнятий на озброєння військами Антанти. В якості основного сорбирующего матеріалу в ньому вперше в історії використовувався активоване вугілля.
Перше замовлення на розроблені Зелінським протигази в кількості 200 тисяч штук був зроблений під тиском Генерального штабу навесні 1916 року. Однак великими партіями вугільний протигаз почали виробляти в Росії лише тоді, коли винахід Зелінського було реалізовано в Німеччині та Англії. І навіть після настільки запізнілого визнання російському вченому не заплатили ні копійки за його винахід.
