Так слово «ірис» в давньогрецькій мові стало позначати веселку і квітка. Ця ідея з назвою для квітки належить Гіппократу, грецькому лікаря. Значно пізніше Карл Лінней запропонував єдину систему наукових назв рослин. І в цій системі для ірису він зберіг його давня назва. Так воно стало відомо всім ботанікам світу, а потім поширилося далі наукового світу і прижилося в побутовій мові.
У Росії про цю назву стало відомо тільки в другій половині XIX століття, а до цього часу російські називали ірис «півники» (через схожість його листя з косою). Українці звали ірис «півником» ( «пiвнік»), очевидно за схожість пелюсток з пір`ям в розлогому півнячому хвості. Болгари, серби і хорвати донині звуть ірис «Перуника» - на честь слов`янського бога Перуна Громовержця - або «богішей» ( «божий квітка»). Крім цього у слов`ян існувало безліч народних варіацій назви ірису: піскульнік, косатка, проліска, косички, сазани, лепешнік, Чикаю, дзвіночки, чистяк, вовчий (або заячі, або ведмежий) огірок, сорочі квіти, чеменнік.
В Японії одним і тим же ієрогліфом позначається слово «ірис» і слова «військовий дух». Тому в День хлопчиків японці готують з квітів ірису талісмани «травневий перли» - він покликаний допомогти хлопчикам стати відважними. Адже гострі листя квітки так схожі на мечі.
У світі живопису прижилася метафора, яка називає ірис «лілією з мечем», поєднання ніжних пелюсток з гострим листям. Він став символом скорботи Діви Марії про Христа і часто супроводжує її на картинах фламандських художників.
Виникає ще одна асоціація - з цукеркою під назвою «ірис», добре відомої нам з дитинства ірискою. Звідки це співзвуччя? Вважається, що це ідея французького кондитера по імені Морна. На початку XX століття він працював в Петербурзі над цими молочними цукерками і зауважив, що їх рельєф схожий на пелюстки ірису.
