Виробляє господарство - це господарство, де основним джерелом життя людини є домашні тварини і культурні рослини.

Зародилося виробляє господарство близько 12-10 тисяч років тому, коли з`явилася можливість одомашнення як рослин, так і тварин. На перших порах воно поєднувалося з господарством, заснованим на діяльності мисливців, рибалок і збирачів. Але ця діяльність вже не була заснована на елементарної видобутку продуктів харчування, як за часів натурального, господарства, що привласнює, а була пов`язана з низкою досить складних прийомів в організації праці, а значить і розвитком різноманітних технічних навичок. Сюди необхідно віднести і розвиток навичок переробки видобутої продукції.

Таким чином в історії еволюції людства виникло землеробство і скотарство, що і є основою виробничого господарства. Це грандіозне досягнення первісної економіки поширювалося по світу, звичайно, нерівномірно, так як було пов`язано з умовами природного середовища, в яких проживало ту чи іншу первісне плем`я.

Найшвидше розвиток виробничого господарства відбулося на Близькому Сході. Археологи в Північному Іраку виявили поселення, де 10 тисяч років тому були одомашнені кози, вівці і велика рогата худоба. Те, що в цих поселеннях було так само розвинене і землеробство, свідчать знайдені уламки крем`яних виробів для серпів і залишки зернотерок. Перехід від привласнюючого господарства до виробничого господарства спричинив за собою розвиток общинно-родового ладу, а значить на зміну громаді рибалок, збирачів та мисливців прийшла громада хліборобів-скотарів.

Оскільки збиранням займалися в першу чергу жінки, то саме жінки першими навчилися дбати про диких рослинах з метою отримання нового продукту. А чоловіки, будучи мисливцями і рибалками першими одомашнили собаку, вівцю, свиню, козу і корову. Саме чоловіча стать одомашнили коня і двогорбий верблюда. Правда, сліди розведення домашньої худоби в давнину обмежуються знаходженням кісткових залишків, які зазнали своє зміна від будови кістяка диких тварин. Що дуже ускладнює завдання вченим, які займаються вивченням цього питання.

Сама суть привласнюючого господарства була в тому, що стародавня людина користувався всім тим, що могла надати йому природа - тобто привласнював собі її плоди. Розрізняють три форми привласнюючого господарства: збиральництво, мисливство та рибальство. Незважаючи на те що відповідно до вчення Дарвіна збиральництво і полювання були успадковані древнім людиною від предків і тваринного світу, потрібно мати на увазі, що в чистому вигляді присвоєння природних багатств древнім людиною не було ніколи. Адже йому доводилося навіть в самій ранній стадії свого розвитку придумувати знаряддя, яких в навколишньому світі не існувало. Так, наприклад, перші останки homo habilis ( «людини умілої») були знайдені в Олдовайском ущелині у Східній Африці. Ці люди вміли розколювати камені особливим чином, використовуючи отримані гострі знаряддя для розчленування туш.

Людина пізнього палеоліту вів вже набагато більш різноманітне привласнює господарство, використовуючи в своїй праці близько 20 предметів. У нього були навіть голки для того, щоб майструвати нехитру одяг зі шкір. Прогрес древніх людей набирав обертів, і за невеликий за історичними мірками проміжок часу сформувалася структура привласнюючого господарства.

Її основними рисами вчені вважають:
- колективне виробництво;
- общинне ведення господарства, що характеризується зрівняльним присвоєнням;
- рівна залежність людей один від одного і від природного циклу;
- переважне застосування кам`яних знарядь;
- технічний прогрес, що розвивається повільними темпами;
- низька щільність населення;
- поділ праці за статевою та віковою ознакою.

Елементи привласнюючого господарства були присутні в житті різних племен і народів дуже довгий час. Так, наприклад, східні слов`яни перейшли до наступної фази господарювання, що називається виробляє, тільки близько V тис. До н.е.