Практично всі розвинені країни світу до тридцятих років минулого століття завершили процес індустріалізації своїх економік. І тільки СРСР в силу різних причин залишався аграрною країною. Керівництво країни бачило в цьому загрозу самому існуванню радянської влади. А тому в кінці двадцятих років було взято курс на проведення корінних перетворень в радянській економіці.

Внутрішні резерви індустріалізації

Радянський уряд не міг розраховувати на допомогу з-за кордону для проведення індустріалізації. Залишалося спиратися тільки на внутрішні резерви. Це стало однією з головних її особливостей. Резерви ж ці перебували в основному в сільськогосподарській галузі. Тому проводилася індустріалізація в основному за рахунок сільського господарства. Саме тому їй передувала масова колективізація селян. І саме колективізація дозволила сконцентрувати в руках держави всі продовольчі ресурси, реалізувати їх значну частину за кордон, а на виручені від цього гроші закупити імпортне промислове обладнання. Саме колективізація, розоривши селян, створила невичерпний запас дешевої робочої сили для споруджуваних промислових гігантів. І саме колективізація дала поштовх для різкого зростання кількості укладених ГУЛАГу, рабська праця яких в подальшому використовувався на грандіозних будівництвах великої індустріалізації.

підсумки індустріалізації

На втілення в життя грандіозної програми індустріального будівництва пішло трохи більше двох п`ятирічок. За такий короткий термін в країні було побудовано більше 9 тисяч нових заводів, десятки гідроелектростанцій і вугільних шахт. За обсягами продукції, що випускається СРСР вийшов на друге місце в світі, не наздогнавши за цим показником лише США.

Частка промислового виробництва в економіці країни досягла 70-ти відсотків.

На перший погляд, вимальовувалася милостива картина.

Однак відчутного зростання рівня життя радянського народу не спостерігалося. Більш того, в перші роки індустріалізації він помітно знижувався. Гостро відчувався брак продовольства. Від голоду померли сотні тисяч людей. Нічого дивного в цьому немає. Адже всі наявні ресурси держава кинула на індустріалізацію. Продовольство вивозилося за кордон, а важка промисловість бурхливо розвивалася в збиток легкою. Звідси і гострий дефіцит товарів народного споживання.

Крім того, ГУЛАГ поступово перетворився на свого роду окрему галузь економіки, заснованої на рабську працю ув`язнених, життя яких буквально приносилися в жертву індустріалізації. Чого вартий один лише Беламорско-балтійський канал, побудований буквально на кістках в`язнів ГУЛАГу.