Один з головних климатообразующих чинників - географічне положення місцевості. Від нього залежить кількість одержуваної сонячної енергії. Чим більше кут, під яким падають на Землю сонячні промені, тим тепліше клімат. У найбільш вигідному становищі з цієї точки зору знаходиться екватор, а найменше сонячної енергії отримують полюса Землі. З цієї причини екваторіальний клімат є найтеплішим, а чим ближче до полюсів - тим холодніше.

Інший важливий фактор близькість моря. Вода нагрівається і остигає повільніше, ніж суша, впливаючи і на прилеглі райони суші. Для морського клімату, який має місце в прибережних районах, не характерні великі температурні відмінності між сезонами: зима досить тепла, а літо не буває жарким і посушливим. У районах, розташованих в глибині материків, панує континентальний клімат: холодна зима, спекотне літо.

Проміжне становище займає клімат помірно-континентальний. Нерівномірність нагрівання земної поверхні сонцем породжує відмінності в атмосферному тиску, завдяки якому виникають постійні вітри. Вони теж впливають на клімат.

В екваторіальному поясі знаходиться область високого тиску, а в тропіках - низького. Завдяки цій відмінності виникають пасати - постійні вітри, які направлені з тропіків до екватора і відхиляються на захід. Пасати північної півкулі зароджуються над сушею і приносять сухе повітря в Африку - тому і виникла пустеля Сахара. Пассат Південної півкулі зароджуються над Індійським океаном і приносять на східні берега Африки і Австралії численні опади.

З полярних областей високого тиску у напрямку до помірних широт дмуть постійні східні вітри, що несуть сухий холодне повітря.

Не менший вплив чинять на клімат океанські течії. Наприклад, тепла течія Гольфстрім надає пом`якшувальну вплив не клімат Північної Європи, тому середньорічна температура в Норвегії значно вище, ніж на північноамериканському півострові Лабрадор, розташованому в тих же широтах.

Клімат окремих районів, як і Землі в цілому, не залишається незмінним. Це пов`язано, зокрема, з Сонцем: 4 млрд років тому воно випромінювало набагато менше енергії, ніж в даний час. Температура, при якій вода може існувати в рідкому стані, підтримувалася на Землі тільки завдяки парниковому ефекту вуглекислого газу. Сонячна активність періодично змінюється. У 1645-1715 рр. спостерігалося її рекордне зниження, відоме як «мінімум Маундера». Воно викликало загально похолодання на всій Землі, що спричинило за собою неврожаї і, як наслідок, голод і соціальні потрясіння.

На клімат впливають і антропогенні фактори. Мова йде не тільки про сучасних промислових викидах, що створюють парниковий ефект - приклади антропогенних кліматичних змін можна знайти і в минулому. Наприклад, з кінця 14 ст. клімат Європи стає холоднішим. Це був опосередкований результат грандіозної епідемії чуми: населення Європи зменшилася в два рази, в результаті цього знизилася вирубка лісів, вміст кисню в атмосфері підвищилося, що і призвело до похолодання.