Якщо відносний вік земних порід навчилися визначати досить давно по верствам земної кори в каньйонах, то точне визначення абсолютного віку Землі стало можливим тільки в ХХ столітті за допомогою методу радіоізотропного або радіовуглецевого аналізу.
Суть даного методу у визначенні віку чогось на основі вмісту в ньому радіоактивних ізотопів. Як відомо, у будь-якого хімічного елемента є кілька ізотопів, один з них стабільний, інші радіоактивні. У радіоактивного ізотопу є поняття періоду напіврозпаду - це проміжок часу, протягом якого половина атомів елемента перетвориться в атоми інших, більш легких елементів.
При радіовуглецевому методі вивчення визначається співвідношення в знайдених останках живих організмів стабільного вуглецю-12 і його радіоактивного ізотопу вуглецю-14. Співвідношення цих ізотопів в навколишньому середовищі стабільне, в тому ж співвідношенні вони поглащаются живими організмами. Після смерті організму вміст вуглецю-12 в ньому не змінюється, а ось радіоактивний вуглець-14 починає розпадатися. Період напіврозпаду цього ізотопу дорівнює 5730 років.
Однак для отримання точних даних результатів вивчення одного елемента недостатньо, тому разом з радіовуглецевим методом застосовують і ураноторіевий метод аналізу. Суть методу та ж, визначається співвідношення в породі різних ізотопів урану і торію. На підставі результатів цих двох методів аналізу, вчені прийшли до висновку, що вік Землі становить 4.6 мільярда років.
