Передумови і причини
Багато вчених і дослідники визначають математику як точну науку вимірювання реальних і абстрактних речей і понять. Як тільки древній людина змогла усвідомити, що у пари рук і пари яблук, незважаючи на їх зовнішню відмінність, є якийсь загальний параметр, відбулося народження математики. Саме цей етап є найбільш важливим, так як він означає, що з`явилося поняття абстрактного числа, а не описової характеристики конкретного предмета. Стало можливим обчислювати не тільки матеріальні об`єкти, а й час, дні тижня, ті чи інші періоди.
Наступним важливим кроком після появи абстрактних чисел стали арифметичні дії. Людина навчилася складати, віднімати, множити і ділити. Природно, що спочатку ці дії ґрунтувалися на конкретних об`єктах, однак маленьких дітей до сих пір навчають основам арифметики саме за допомогою матеріальних предметів, наприклад, все тих же яблук.
Поштовх до розвитку науки дали давньогрецькі математики, які придумали так звану дедуктивну систему, яка дозволяла виводити нові аксіоми з відомих.
Етапи розвитку
Розвиток математики продовжилося після того, як стародавні люди придумали способи запису чисел і арифметичних дій. Це дало можливість народження систем числення, що в свою чергу зробило допустимими операції з великими числами. Якщо раніше для позначення числа 10 потрібно зробити десять зарубок, то тепер стало можливо обійтися одним символом іншої форми.
Найпопулярніша система числення, яка існує в сучасному світі, найімовірніше пов`язана з кількістю пальців на обох руках людини. Втім, багато абстрактні поняття з`явилися саме завдяки анатомічним характеристикам, наприклад, в мовах індіанців слово «два» до сих пір звучить так само, як «очі».
Десяткові дроби були винайдені тільки в XV столітті, а в Європі поширилися ще на сто п`ятдесят років пізніше.
Подальший розвиток математики було обумовлено необхідністю абстрактного числення в торгівлі, державному управлінні, астрономії, архітектурі та інших сферах діяльності людського суспільства, які потребували точних обчисленнях. Археологічні знахідки свідчать, що вісім тисяч років тому в стародавньому Вавилоні велися господарські та економічні розрахунки з використанням основних арифметичних операцій, а в 4000 році до н.е. вавилоняни вже вміли вирішувати математичні завдання.
