З давніх-давен в медицині використовувалися корисні властивості фруктів, завдяки багатому вмісту вітамінів і мінеральних речовин. Не є винятком і абрикос, лідер за вмістом каротину серед інших фруктів, які ростуть в Росії.

Походження та різновиди


Даний фрукт відноситься до роду сливових, інакше його також називають курагою або желтослівніком. Точне походження абрикоса невідомо. За однією версією батьківщиною абрикоса є Вірменія, що підтверджує його наукову назву - Armeniaca vulgaris. Однак більшість схиляється до того, що цей чудовий фрукт подарував світові Китай, адже саме там було знайдено перша згадка абрикоса.

Пройшовши через поріг часу, зараз абрикос має безліч різновидів: від звичайного, що росте дикими чагарниками в горах Середньої Азії, до японського, чорного і навіть сибірського. Найбільшу поширеність дерева отримали в країнах з помірним кліматом. У Росії абрикос можна зустріти в південних районах європейської частини, на Кавказі і зрідка в більш холодних районах Підмосков`я.

Абрикос - свого роду довгожитель, живе до 40-50 років, але нерідко зустрічаються дерева віком до 100 років. Розміри дерева можуть бути також значними: від 5 до 12 метрів. При цьому близько 5 років потрібно для досягнення плідного віку.

Посадка і догляд


При посадці рослини дуже важливо вибрати сонячне місце, також постаратися уникати близького розташування грунтових вод. Найкращий час для посадки - осінь, в цей період виключається можливість зараження дерева грибком. Полив абрикосового дерева повинен здійснюватися не рідше одного разу на 2 тижні в період посухи і активного росту крони дерева. Надалі кількість води можна обмежити. Абрикосові дерева можуть вимагати добрива навесні в разі, якщо грунт не багата фосфором, калієм і іншими необхідними мікроелементами.

При сприятливих умовах зростання і правильному догляді, квітки на дереві з`являються через три-чотири роки. Для того, щоб запилення відбувалося більш ефективно, бажано, щоб на ділянці росло кілька саджанців. Розмноження абрикосів відбувається вегетативним способом або насінням. Як посадковий матеріал для абрикоса найкраще використовувати досить розвинений саджанець першого року. При цьому особливу увагу потрібно звернути на стан кореневої системи, яка не повинна мати слідів підсушування або підмерзання.