перші маршали


Маршал РФ прийшов на зміну існуючого з 1935 року звання Маршала Радянського Союзу, яке 80 років тому було присвоєно п`яти легендарним радянським полководцям, героям ще Громадянської війни, - Семену Будьонного, Василю Блюхера, Клименту Ворошилову, Олександру Єгорову та Михайлу Тухачевського. До Великої Вітчизняної з усього квінтету червоних командармів дожили тільки двоє - Будьонний і Ворошилов. Решту в 1937-1939 році репресували, знищивши як «ворогів народу і іноземних шпигунів».


Всього маршалів Радянського Союзу ставали 36 воєначальників, а також - за внесок у зміцнення обороноздатності країни - п`ятеро видатних політичних діячів СРСР. У числі останніх виявилися Йосип Сталін, Лаврентій Берія, Микола Булганін, Леонід Брежнєв і Дмитро Устинов. Радянським маршалом під номером 41 став передостанній міністр оборони СРСР Дмитро Язов, знятий зі своєї посади після провалу в серпні 1991 року спроби державного перевороту і створення ГКЧП.

російські зірки


Незабаром після утворення в 1992 році суверенної Росії і міністерства оборони РФ в країні почали створюватися і власні Збройні Сили. Закон про службу в них і військовий обов`язок з`явився в лютому 1993-го. Їм, зокрема, передбачалося, що вищим званням в країні відтепер вважається Маршал Російської Федерації. На другому за статусом місці опинилися Генерал армії і Адмірал флоту.


Перший володар погон з одного вишитій зіркою діаметром 40 мм, з розбіжними радіально і утворюють п`ятикутник сріблястими променями, гербом країни без геральдичного знака і дубових вінків в петлицях з`явився тільки через чотири роки. 21 листопада 1997 року носієм особливого знака під назвою «Маршальська Зірка» став новоспечений міністр оборони РФ Ігор Сергєєв. На своєму посту Сергєєв пробув аж до відходу у відставку в 2001-му і заміни на вихідця з КДБ Сергія Іванова.

А міг стати адміралом!


Цікаво, що на самому початку армійської кар`єри, майбутній російський маршал №1 мріяв про морський службі. Заради цього 17-річний випускник середньої школи в Макіївці Ігор Сергєєв в 1955 році навіть приїхав до Ленінграда. Але поступово до Вищого військово-морське гідрографічне училище, він вже через рік разом з усім курсом було переведено в Севастополь. На інженерному факультеті військово-морського училища імені адмірала Нахімова курсант Сергєєв і почав вивчати ракетна зброя, надовго зв`язавши з ним свою долю.


Закінчивши навчання в 1960-му, напередодні Карибської кризи і брязкання Радянським Союзом військовими «м`язами» поблизу берегів Куби і США, молодий лейтенант відправився на службу в створені не так давно Ракетні війська. Почавши офіцерську кар`єру в тому ж 60-му з посади начальника відділення перевірки ракет, він в результаті дослужився до посади головнокомандувача всіма вітчизняними РВСН, Ракетних військ стратегічного призначення.

герой Росії


Наказ про призначення генерал-полковника Ігоря Сергєєва головкомом РВСП був підписаний 26 серпня 1992 року. Однак першим в країні «військовим ракетником» випускник одразу двох академій - Військово-інженерної імені Дзержинського і Генерального штабу - залишався тільки п`ять років. У травні 1997-го його затвердили в якості міністра оборони РФ, а також члена Ради безпеки та Ради оборони країни. У тому ж році генералу армії Сергєєву першому в країні присвоїли Маршальські звання.


У 1999-му - «закритим» для публікації Указом президента країни - Ігор Сергєєв нагороджений званням ще й Героя Росії. Після добровільного відходу у відставку не тільки перший, але і останній на сьогодні російський маршал, до 2004 року був помічником президента Росії з питань стратегічної стабільності. Помер Ігор Сергєєв 10 листопада 2006-го від гематологічного захворювання у військовому госпіталі імені Бурденка, похований в Москві.