Як змінювався театр
Театр утворився тоді, коли з`явився перший глядач, якому було цікаво подивитися на ряджених дійство біля багаття. Це мистецтво протягом століть еволюціонувало разом зі своїм глядачем. Даний процес незмінний і по сей день. Більш того, те, що відбувається на сцені, часто може випереджати думку і інтелект глядача, надаючи йому для роздумів теми, виражені в незвичній формі. Іншими словами, театр розвивається тільки тоді, коли його творці не опускаються до рівня глядача, а піднімають його до себе.
1
«Театр» є видовище і місце для видовища. У всякому разі грецьке слово «theatron» позначає саме це. Стародавні греки, ще до створення ними власне театру, подарували світу таку назву, яке і прижилося. Воно було схвалено тими богами, яким вони тоді поклонялися і в честь яких і влаштовували перші вистави-ігрища: Деметрі, Корі, і Діонісу. Адже саме останній крім захисту культури виноробства взяв на себе функції заступництва над усіма творчими проявами, в тому числі над поезією і театром.
2
Давньогрецький театр подарував світові розуміння важливості місії Театру. Заняття даними мистецтвом було важливою державною справою, а займалися ним професійно поети і актори вважалися державними людьми. Греки ставилися до театру дуже серйозно, тому спочатку не розмінювалися ні на що крім трагедій, що перекладається як «пісня козлів» - данина Дионису, часто зображується в цапиною шкурі. Пізніше з`явилися і комедії у єдиного на всю країну комедіографа - Арістофана. Однак комедії, з легкої руки Аристотеля, відразу стали вважатися нижчим жанром.
3
Прийнято вважати, що офіційне відкриття світового театру відбулося під час Великих Діонісій в 534 році до н.е., коли поет Феспид для більшої урочистості звучання своїх віршів привернув актора для їх декламування.
4
Ідея залучення декламаторів настільки сподобалася афінським поетам, що вони, щоб перевершити суперників, один за одним почали користуватися їх послугами. Драматург Есхіл додав двох акторів-декламаторів в загальному хору, а Софокл трьох.
5
Римські громадяни, на відміну від грецьких, вважали театр мистецтвом низьким, майже ганебним. Якщо спочатку вони багато що запозичили у греків, то з плином часу мистецтво театру у них деградувало. На сцені для римлян була важлива не думка, закладена драматургом в твір, а видовищність. Тому гладіаторські бої користувалися великим успіхом у публіки. Трохи кращими зразками були уявлення мімів і пантоміми.
6
Здебільшого переробляючи давньогрецькі твори для сцени, Римський театр все ж примудрився подарувати світу кілька безсмертних творів таких драматургів як Сенека, Плавт, Овідій і Апулей.
7
В епоху раннього Середньовіччя, під час агресивного наступу християнства, театр люто викорінювалась церковниками з життя суспільства. А, оскільки тривало воно близько шести століть, то вижив театр майже дивом, прорвавшись через єдино можливе в тому час віконце: церковні Літургії і Містерії.
8
І навіть пізніше - під час пізнього Середньовіччя, в 12-15 століттях - бути артистом, музикантом або циркачем було досить небезпечно. За це можна було поплатитися життям, згорівши на багатті святий Інквізиції. Абсолютно незрозумілим чином театральне мистецтво все ж вижило в цей темний час, що тривало майже ціле тисячоліття. Вижило, завдяки маленьким бродячим театральних труп, розігруючим фарсові комедії на злобу дня і перероблені містеріальні драми.
9
Відродження стало очищує ковтком свободи для всіх мистецтв і театр не виявився винятком. Повернувшись ненадовго - для здобуття витоків - до античних образів і зразкам, театральне мистецтво стало стрімко розвиватися, щосили використовуючи технічний прогрес. Для уявлень в містах будувалися спеціальні будівлі. Згодом з`явилися конкуруючі між собою професійні театральні трупи, часто керовані драматургами: Лопе де Вегою, Кальдероном, Сервантесом. Або головним актором, чи розпорядником, що замовляють ексклюзивні драми драматургам - наприклад Марло або Шекспіру. Розвивалися різні види і жанри театрального мистецтва.
10
Згодом, майже до кінця 19 століття, театр розвивався на основі переважаючих в той чи інший час естетичних напрямів: від класицизму, просвітництва та романтизму до сентименталізму та символізму. Головними особами в ньому дуже довгий час залишалися драматург, актор і антрепренер.
11
З початку століття 20-го всі перераховані вище естетики переміг, майже поглинувши їх, реалізм. І разом з ним, настала епоха режисерського театру. Гордон Крег, Костянтин Станіславський, Всеволод Мейєрхольд, Олександр Таїров, Євген Вахтангов, Берторльд Брехт, Шарль Дюллен, Жак Лекок - саме вони, створивши власні театральні школи і методи, заклали основу того театру, тих його напрямків, які багато в чому існують і в даний час.
12
Сучасний театр яскравий і часом непередбачуваний. У ньому зберігається і архаїка, де панують непорушні постулати: конфлікт, подія, дія, перевтілення, п`єса, артист, режисер. Але завдяки розвитку нових технологій, використанню кіно і комп`ютерних технологій виникають нові форми подачі будь-якого, навіть самого архаїчного матеріалу, в зв`язку з чим багато переосмислюється і перероджується. У сучасному театрі органічно співіснують такі напрямки як: драматичний і документальний театри, театр модерн-дансу та пантоміма, опера і балет.
Статті за темою "Як змінювався театр"
Оцініть, будь ласка статтю