Богослужбовий Статут Руської Православної Церкви наказує не здійснювати поминання покійних за богослужінням в певні святкові дні. До таких днів належать двунадесяті свята: Різдво Богородиці (21-е вересня), Воздвиження Хреста (27-е вересня), Введення Богородиці у храм (4-е грудня), Різдво Христове (7-е січня), Хрещення Господнє (19- е січня), Стрітення Господнє (15-е лютого), Благовіщення Богородиці (7-е квітня), Преображення Господнє (19-е серпня), Успіння Богородиці (28-е серпня), Вхід Господній в Єрусалим (неділя перед Великоднем), Вознесіння Господнє (40-й день після Великодня), день Святої Трійці (50-й день після Великодня).
Необхідно відзначити окремо і кілька тривалих періодів, коли не здійснюється поминання покійних в храмах. До них відносять світлу седмицю (тиждень після Пасхи), святки (час від Різдва Христового до Водохреща).
Також поминання покійних може не відбуватися в православних храмах і на інші великі свята. Наприклад, Покров Божої Матері (14-го жовтня), день пам`яті апостолів Петра і Павла (12-е липня), Різдво Іоанна Предтечі (7-е липня), день Небесних сил безтілесних (21-е листопада).
Існує традиція непоміновенія покійних в Православних храмах на престольні свята. Тобто на храмове свято.
Відсутні заупокійні прохання на божественній літургії і тоді, коли в храмах відбувається служба святого Василія Великого. Ця літургія служиться тільки десять разів на рік: в кілька неділь Великого посту, на пристрасної седмиці, в навечір`я Різдва Христового і Хрещення і на пам`ять святого Василя Великого.
