Історія створення святої інквізиції
Християнська Церква з самого початку свого існування піддавалася різним псевдовчених, які бентежили розум і свідомість віруючого народу. Виникає поняття єресі, як вчення, що суперечить Священному Переданню Церкви. У єресях піддавався сумніву авторитет головних істин християнського віровчення.
З метою боротьби з єретиками і відновлення торжества ортодоксального християнства збиралися Вселенські і Помісні Собори. Пізніше, після поділу церков у 1054 році, Захід пішов іншим шляхом. Єресі все ще продовжували існувати, а єретиків ставало все більше. З метою боротьби католицької Церкви з помилковими віровчення був створений спеціальний церковний суд, який розслідує факти виникнення єресей.
У 1215 році папа римський Інокентій III засновує спеціальний орган церковного суду, іменований "Святий інквізицією". Приблизно з цим же часом збігається створення ордена домініканців, якому і були поставлені обов`язки дізнання у справах помилкових віровчень в католицькій Церкві.
Історія інквізиції налічує кілька століть. За цей час вся західна Європа користувалася послугами спеціально призначених кардиналами інквізиторів. Подібний церковний суд вселяв жах у свідомість людей. У страху знаходилися і ті, хто не мав гріха поширення єресей в народних масах.
Хто піддавався суду святої інквізиції
Головною метою створення інквізиції була боротьба Церкви з єретиками. Таким способом католицька громада прагнула захистити себе від шкідливих єретичних навчань, що заважають людині досягти порятунку. З десятиліттями судовий процес над єретиками розвивався і католицька Церква стала робити в сфері судового дізнання тортури, від яких страждали багато безневинних людей.
Інквізитор виробляв допит підозрюваного в єресі в присутності кількох священиків. У разі відмови прийняти провину здійснювалися різні тортури. Іноді все закінчувалося смертю. Улюбленою стратою інквізиторів було спалення живцем на багатті. Людина, що поширює брехню, вважався служителем диявола, а все, заплямовані зв`язком з демонічними силами, повинні були терпіти муки не тільки після смерті, але і за життя. Тому вогонь багаття розглядався у вигляді покарання. В іншій інтерпретації - це було необхідним засобом очищення.
Починаючи з кінця XV століття інквізиція починає особливу увагу приділяти боротьбі з відьмами і чаклунами. Саме цей час вогнищ і жорстоких страт всіх тих, на кого були звинувачення в чаклунстві. Необхідно відзначити, що мали місце і численні помилкові доноси.
Крім відьом і єретиків суду могли піддаватися і вчені, які висловлювали свої наукові погляди суперечать вченню католицької Церкви про буття світу. Історія зберігає імена багатьох жертв вогнищ, засуджених за своє наукове світогляд. Всього ж від діяльності інквізиторів постраждало більше мільйона чоловік. Інквізитори володіли владою спалювати людей на свій розсуд, приписуючи провину в єресі, чаклунстві або неправильному світогляді. Тільки до XIX століття католицька Церква відійшла від такої жахливої практики через яку могли страждати невинні люди.
