розвал СРСР
Саме з початком цього періоду змін в політичній і економічній структурі СРСР у багатьох республіках Союзу активізувалися націоналістичні і сепаратистські рухи. У Чечні з`явилися радикально налаштовані націоналісти, які зуміли об`єднати навколо себе малоосвічена, що живе патріархальної життям простий народ. Типовим представником чеченського націоналістичного руху того часу є Зелімхан Яндарбієв - етнічний чеченець, поет «з народу», утворений діяч Спілки письменників. Саме Яндарбіев переконав генерала Джохара Дудаєва повернутися до Чечні з Естонії та очолити набирає обертів націоналістичний рух.
Головною рушійною силою і організацією сепаратистів був створений в 1990 році Загальнонаціональний конгрес чеченського народу (ОКЧН), главою якого в 1991 році став Дудаєв. Головною метою ЗКЧН був вихід республіки зі складу СРСР і створення незалежної чеченської держави. Всі ці події супроводжувалися появою організованих добре озброєних бандформувань, масовим геноцидом російського населення республіки і величезною кількістю жертв серед військових правоохоронців і мирного населення.
Захоплення влади сепаратистами
Протягом всього 1991 року керівництво та націоналістичні лідери свідомо і цілеспрямовано дестабілізували обстановку в республіці, вирощуючи екстремістські настрої. Практично відразу після того, як генерал Дудаєв очолив ЗКЧН, на початку літа 1991 року, він проголосив незалежність Чеченської Республіки Нохчи-чо, створивши двовладдя в роздирається політичними протиріччями Чечні. Ситуація, що склалася тривала недовго, 6 вересня в Чечні під керівництвом Дудаєва був здійснений військовий переворот. В кінці жовтня 1991 року Джохар Дудаєв в результаті проведених під контролем сепаратистів виборів став Президентом республіки.
За даними, оприлюдненими штабом ОГВ в після закінчення бойових дій, втрати російських військ склали 4103 чоловік убитими, 1231 - пропали безвісти / дезертирували / полонених, 19 794 поранені.
Все це призвело до того, що на початку листопада президент Росії Б. Єльцин, підписав указ про введення на території республіки надзвичайного стану. Після видання та підписання даного указу обстановка в Чечні загострилася до краю, указ був скасований, буквально через кілька днів після його підписання. Після чого керівництво Росії прийняло рішення про виведення з території республіки військових підрозділів і частин МВС, під час якого сепаратисти активно захоплювали і грабували військові склади.
Фактична незалежність Чечні і початок війни
У наступний період з 1991 по 1994 рр. Чечня, перебуваючи в стані фактичної незалежності, поступово занурювалася в хаос бандитизму, работоргівлі, етнічних чисток і соціально-економічної кризи. Кримінальне свавілля в республіці викликав у народі невдоволення новою владою, на хвилі якого була сформована антидудаєвської опозиція і почалася громадянська війна.
Після укладення угоди про припинення вогню 23 серпня 1996 року війська в гранично стислі терміни з 21 вересня по 31 грудня 1996 року було виведено з території Чечні. Так закінчилася Перша чеченська кампанія.
1 грудня 1994 року російська авіація повністю знищила літаки, що знаходилися в руках сепаратистів. Через 10 днів після масованого авіаудару Президент Єльцин підписав указ № 2169 «Про заходи щодо забезпечення законності, правопорядку і громадської безпеки на території Чеченської Республіки». В цей же день, 11 грудня 1994 року, російські війська вступили на територію Чечні, почалася перша чеченська війна.
