У чому сутність філософії екзистенціалізму
Причина криється в тому, що екзистенція (тобто «існування») не є сама по собі «позицією» або переконанням. Це скоріше питання і тема для розмірковування про те, як кожен конкретний індивід відчуває себе і світ навколо. Важливо при цьому те, що особистість ніяк не пов`язана і не прив`язана до навколишнього світу: можна сказати, що, в цьому контексті, весь всесвіт крутиться навколо людини.
Якщо говорити про «суті екзистенціалізму», то її можна виділити як «чуттєве пізнання світу». У цьому контексті авторами розглядаються питання сенсу життя, ставлення до оточуючих, залежно від зовнішніх обставин і відповідальності за свої дії. Особливу увагу в працях «про існування» приділяється страху і відчаю: вважається, що повністю усвідомити факт того, що «живеш» можна тільки зіткнувшись зі смертю. Часто говориться про те, що все життя - не більше ніж шлях до повного усвідомлення факту власного буття.
Центральним поняттям даного питання є «екзистенційну кризу», яскраво показаний Сартром в романі «Нудота». Описати його можна як безпричинну тугу і відчай, відчуття безглуздості й сильну апатію разом узяті. Подібна криза, на думку філософів, є результатом втрати зв`язку з навколишнім світом.
Підводячи підсумок, можна назвати екзистенціалізм філософією буття. Її цікавить в першу чергу тлінність і безглуздість, слабкість людини перед обличчям навколишнього світу. Але при всій своїй слабкості людина, чомусь, наділений свободою волі, а значить - може і повинен усвідомлено приймати факт того, що він живий.
