Атеїстами вважаються люди невіруючі. Агностики ж не відносять себе ні до віруючих, ні до невіруючих. Агностики називають себе людьми сумніваються. Саме вони постійно критикують церкву.

Навіщо церкви гроші

Дивно, що цим питанням задаються саме ті люди, які не мають віри і до церкви не ходять. Звідси виникає зустрічне запитання: яка їм різниця? Але раз є питання, значить повинен бути і відповідь. У кожної церкви і храмі є лавки, в яких парафіяни набувають свічки, ікони, книги, а також подають записки, в яких містяться треби.

Требами в християнстві називають людські потреби до Бога та святих, виражені через згадки свого або імен рідних. Найчастіше парафіяни подають треби за здравіє, тобто, коли хочуть щоб помолилися про їхнє здоров`я. Також подаються треби за упокій померлих, щоб помолилися за їхні душі.

Треби теж мають свою вартість, як і церковні свічки і книги. І це зрозуміло і легко пояснюється. Справа в тому, що церква не фінансується державою.

Церква живе на пожертви прихожан. А якщо вона не буде отримувати і цих грошей, то з неба кошти не посипляться.

Побутова філософія

І якщо ви ще задається питанням, для чого церкви гроші, то подумайте, для чого гроші потрібні вам, для чого взагалі людині необхідні кошти? Людина хоче бути ситим і одягненим, в іншому випадку закінчиться його життєдіяльність.

А тепер дайте відповідь, як все це можна отримати без грошей? Відповідь - ніяк. Все вірно, щоб поїсти, потрібно заплатити за продукти. Щоб одягнутися, необхідно заплатити за одяг. А щоб в квартирі були світло, газ, вода і тепло, потрібно оплачувати комунальні послуги. Те ж саме стосується і до церкви. Там теж живуть люди, які служать церкви і яким потрібно харчуватися і одягатися.

Церкви потрібно оплачувати рахунки за газ, електрику, тепло і воду. Церкви потрібно закуповувати продукти, щоб годувати жебраків і безпритульних людей. Їй потрібні гроші, щоб купувати свічки або віск для їх виготовлення.

Церква не торгує товарами, так як це не магазин. Церква здійснює християнські обряди і таїнства.

Є і ще одне питання, яке нерідко задають всі ті ж агностики: якщо в Священному писанні сказано жити аскетично, чому святі отці нехтують цим? Овіє у Церкві один: не суди і не судимий будеш. Втім, для стражденних є й інше пояснення: в скитах, монастирях і парафіях священнослужителі живуть аж ніяк не по мирським правилами, вони не дозволяють собі розкоші, хоча і не чужі благ цивілізації. Церква сьогодні не може бути відірвана від прогресу, це вимога часу, а тому наявність автомобіля, для швидкого пересування, інтернету для ефективної комунікації, приходу для зустрічей все ж необхідно.