До найбільш важливими показниками відеоадаптера відносяться частота графічного процесора, розрядність шини даних від видеоконтроллера до процесора, обсяг пам`яті і її частота, наявність відеовиходів. Також важливо, скільки разів шейдеров апаратно підтримує відеокарта. Чим вище всі ці параметри, тим краще буде адаптер, але і вартість може доходити до божевільних цифр.
Для стандартних завдань, роботи в офісних додатках, інтернеті і перегляді фільмів досить взяти відеокарту зі слабкою продуктивністю вартістю до 50 доларів. Зазвичай такий адаптер оснащений 1 Гб оперативної пам`яті GDDR2 і процесором до 600 МГц. Такі бюджетні карти представлені брендами і GeForce, і Radeon. Але варто сказати, що зараз нові фільми витягнуті, наприклад з Blue-Ray дисків, на таких картах можуть відображатися з перериваннями.
Для ігор, відеомонтажу знадобиться відеокарта потужніший, здатна обробляти високі дозволу. Ціновий діапазон таких адаптерів дуже широкий, починаючи від 100 доларів. Головне в таких відкритих - наявність апаратної підтримки шейдерів і DirectX, чим дорожче карта, тим вищу версію шейдеров вона підтримує. Оптимальним варіантом для сьогоднішніх ігор є відеокарта з підтримкою шейдеров версії 5 і DirectX 11. За 100 доларів можна купити карту з 2Гб ОЗУ GDDR5 і процесором 800 МГц.
Для професійної роботи з тривимірною графікою і моделюванням навколишнього середовища відеокарти для ігор недостатньо. Програми, такі як 3ds MAX і інші пакети 3D-обробки, для якісної роботи вимагають від адаптерів адаптивності до тривимірним обчислень. Такі спеціалізовані адаптери коштують величезних грошей, в середньому від 3 тисяч доларів. В основному вони використовуються в великих фірмах, що займаються тривимірним моделюванням.
Сьогодні на ринку відеокарт панують дві компанії виробника - це Ati і NVidia. Ati просуває в основному бренд Radeon, а NVidia - Geforce. Великий цінової різниці між ними немає, як наприклад, у випадку з процесорами Amd і Intel, тому якого виробника вибрати, зводиться до індивідуальної симпатії.
