Найпоширеніші причини для заперечування заповіту
Найбільш популярною, але часто важко довести причиною, по якій можна спростувати заповіт, є нездатність склав його людини міркувати розсудливо на момент підписання документа. Може йтися про психічний розлад, алкогольному або наркотичному сп`янінні, серйозної хвороби. Якщо це вдасться довести, суд визнає, що заповідач не був здатний оцінювати свої дії, керувати ними і розуміти їх справжнє значення, а тому документ з його підписом не можна вважати дійсним. Слід враховувати, що оскаржити заповіт можна і в разі, якщо людина приймала сильнодіючі ліки за рекомендацією лікаря, і вони, на думку лікарів, могли вплинути на усвідомленість вживаних нею дій. У цій ситуації необхідно буде зібрати медичні довідки.
Заповіт можна оскаржити, якщо вдасться довести, що людина підписала його не по своїй волі. Наприклад, якщо йому погрожували розправою, шантажували, намагалися домогтися оформлення документа обманом або здійснювали інші протиправні дії. Це стосується також випадків, коли є сумніви в автентичності заповіту. Вирішити проблему допоможе почеркознавча експертиза.
Нарешті, є особи, які мають право на обов`язкову частку спадщини, і, якщо їх імена не були згадані в заповіті, вони мають право оскаржити його і вимагати передачі в їх користування частини майна. Найчастіше в таких випадках мова йде про недієздатних близьких родичів.
Приводи оскаржити заповіт
У деяких випадках при оформленні заповіту обов`язково повинен бути присутнім свідок. Зокрема, мова йде про ситуації, коли документ підписується в лікарні. Це правило діє і в разі, якщо своє майно заповідає військовослужбовець або моряк. Якщо свідка не було, і документ нотаріально не завірений, заповіт можна оскаржити. Те ж стосується ситуацій, коли свідок не знає мови, на якому написано заповіт, або він недієздатний або не міг відповідати за свої дії на момент оформлення документа.
Частина заповіту може бути оскаржена в разі, якщо текст виявився нерозбірливим, або якщо його не можна трактувати однозначно і виявляється важко розібратися, про що саме йде мова в окремих пунктах. Це не стосується ситуацій, коли в тексті допущені незначні помилки, помарки або описки, а також пунктуаційні та орфографічні помилки, які не перешкоджають правильному розумінню і однозначного тлумачення тексту.
