Винахідником WWW і HTTP є британський вчений Тім Бернерс-Лі, який запропонував використовувати інтернет для полегшення роботи з документами в організації, де він працював.
Щоб зрозуміти, що означають www і http в адресі сайту, а також розібратися, навіщо вони потрібні, необхідно зазирнути в історію всесвітньої мережі. Інтернет був винайдений в 1989 році, як засіб збереження і передачі даних в форматі гіпертексту. Під гіпертекстом тут мається на увазі спосіб організації інформації шляхом побудови зв`язків і посилань. У загальному сенсі гіпертекстом є будь-який текст, який має в своєму складі посилання на інші тексти, наприклад, енциклопедія. Інтернет-сайт теж є набором гіпертекстових документів.
Що таке WWW?
Тім Бернерс-Лі також став автором першого в світі сайту, на якому були зібрані керівництва по створенню серверів і застосування браузерів.
Технології на початку 90-х років минулого століття тільки розвивалися, тому для різних потреб використовувалися різні сервера. Наприклад, існували окремі сервера для передачі файлів (ftp), для відправки електронної пошти (mail) і для доступу до гіпертекстових документів (www). Скорочення WWW утворено від World Wide Web, що перекладається як Всесвітня павутина. Дуже часто Всесвітню павутину плутають з інтернетом, хоча насправді інтернет - це просто безліч комп`ютерів, об`єднаних в загальну мережу, а WWW - один із засобів передачі даних. Оскільки саме Всесвітня павутина є найбільш популярним способом використання інтернету, приставку www в адресі сайту часто опускають, так як за замовчуванням мається на увазі, що користувача цікавить саме гіпертекст.
гіпертекстовий протокол
Що стосується HTTP, то ця абревіатура теж утворена шляхом скорочення поняття HyperText Transfer Protocol, тобто «протокол передачі гіпертексту». Мається на увазі певний стандарт кодування і обробки даних, що дозволяє користувачам переглядати веб-сторінки у вигляді гіпертекстових документів. Протокол http працює за наступною схемою: клієнт формує запит і адресує його серверу, який обробляє цей запит і відправляє клієнту результат. Згодом http почали застосовувати не тільки для гіпертексту, але і для інших типів даних, тому сучасні браузери автоматично використовують саме його, якщо спеціально не вказано інше, наприклад, протокол передачі файлів ftp.
