Як привчити дитину до самостійного одягання

Починайте привчати дитину до самостійного одягання приблизно з 1,5 років. З цього віку у малюка формується наочно-дієве мислення. Він вчиться взаємодіяти з предметами, розуміти їх призначення. Щоб процес оволодіння навичкою одягання не відбувається стихійно, показуйте дитині, як саме необхідно надягати ту чи іншу річ.

Спочатку покажіть, як надягають найпростіші речі, наприклад валянки, рукавиці та ін. Тобто такі предмети одягу, в яких немає складних застібок, замків і зав`язок. При успішному вирішенні цього завдання у малюка виникне інтерес до процесу. Обов`язково хваліть дитину за його успіхи в цій нелегкій для нього справі. У дитячому садку або в гостях ставте свою дитину в приклад дітям, які ще не вміють одягатися. Це підвищить самооцінку малюка, що позитивно позначиться на його прагненні до самостійності.

Викличте інтерес дитини до одягання за допомогою ляльки. Вона зовні найбільш схожа на людину. Застосовуйте ігровий метод, попросіть дитину одягнути ляльку на прогулянку. При цьому скажіть, що він уже дорослий, а лялька - маленька. Вона не вміє сама одягати речі. Бажано, щоб у ляльки був повний набір одягу: майка, труси, плаття, кофта, взуття, шапка, пальто, шарф. В ході гри дитина буде розуміти, як потрібно одягати речі. Крім того, він засвоїть послідовність одягання речей. Тобто спочатку на ляльку потрібно надіти білизну, потім сукню, кофту і так далі. Нехай лялька стане для дитини товаришем по навчанню.

Наберіться терпіння. Неприпустимо квапити дитину, коли він намагається самостійно одягнутися. Підтримуйте його, підбадьорюйте. Нехай він бачить, що ви пишаєтеся ним. Це стане хорошим стимулом до його подальших дій. Виявляючи невдоволення тим, що вам доводиться довго чекати дитини, поки він одягнеться, ви покажете свою нервозність. Це стан відразу передасться дитині, і він також почне нервувати. Як підсумок - непотрібні капризи і нерви.

Підтримуйте малюка в його прагненні самому надягати одяг. Нехай він пробує, вчиться, закріплюючи показані дії. Не варто робити за нього те, чого, на вашу думку, йому ще рано вчитися. Обмежуючи дитини в його прагненнях до самостійності, ви самі поступово виховуєте в ньому лінь. Згодом він не стане навіть робити спроби для того, щоб щось зробити самому. У майбутньому таким дітям дуже складно адаптуватися до дорослого, самостійного життя. Вони не зможуть самі приймати рішення, а стануть чекати, поки проблему за них вирішать батьки.