ознаки
Смерть мозку визначається як втрата органом всіх виконуваних ним функцій. Трьома головними ознаками для постановки діагнозу є кома, відсутність реакції на стимуляцію рефлексів мозкового стовбура (наприклад, рефлексу зіниці) і апное (відсутність самостійних дихальних рухів). Явище можливо у пацієнтів, які перенесли масивну і необоротну мозкову травму відомої або невідомої етіології. Після перевірки факту смерті мозку пацієнт може бути визнаний офіційно мертвим.
діагностика
Діагностика смерті мозку може бути проведена тільки в клінічних умовах. Лікарський вердикт може бути винесено після повного огляду, в який додатково включається повний спектр неврологічних тестів.
У процес аналізу може бути включено вивчення історії хвороби пацієнта, яка дозволяє встановити етіологію появи дисфункції головного мозку. Також проводиться аналіз про можливість виходу людини з коми. Серйозні головні травми, масивні крововиливи в церебральний кортекс, гіпоксично-ішемічні інсульти є потенційними причинами, які здатні викликати смерть.
диференціювання
При постановці діагнозу лікар також повинен виключити стану, які можуть викликати симптоми явища, але бути оборотними. До подібних поразок можна віднести шок (гіпотензія), гіпотермію (при температурі lt; 32 градусів), передозування алкоголем або наркотиками, отруєння. Ряд медичних препаратів також може викликати тимчасові симптоми (наприклад, барбітурати, нейролептики і т.п.). У список хвороб, наявність яких необхідно встановити при огляді хворого, входять енцефаліт, гіпофосфатемія, синдром Гієна-Барре. Від фахівця потрібно провести повне неврологічне дослідження. Для підтвердження діагнозу смерті мозку можуть бути застосовані методи ангіографії, МРТ, артеріографії, ультрасонографії, ЕЕГ (електроенцефалографії) і т.п.
Варто зазначити, що не всі пацієнти, які перебувають в комі, можуть дійти до смерті мозку. Тому коматозний стан є лише одним з факторів для постановки діагнозу. Перебуваючи в комі, людина здатна реагувати на маніпуляції, що проводяться неврологом. При діагнозі смерті мозку реакції пацієнта на подразники не спостерігається через феномена дисфункції органу і відмирання його нервових клітин.
