Симптоми і діагностика цитомегаловірусної інфекції
У осіб з сильним імунітетом симптоми захворювання можуть бути відсутні або бути виражені слабо. Протягом короткочасного періоду турбує біль в м`язах, лихоманка, збільшення лімфатичних вузлів. Організм починає інтенсивно виробляти антитіла, всі симптоми захворювання самостійно зникають. Пацієнт вважається вірусоносієм.
Якщо імунітет ослаблений, відбувається генералізація інфекції. Вражається печінка, легені, нирки, підшлункова залоза і сітківка очей.
Вроджена цитомегаловірусна інфекція викликає у малюка затримку психомоторного розвитку, порушення зору, туговухість, збільшення печінки, селезінки, нирок, пневмонію важкої форми.
Діагноз ставлять на підставі результатів лабораторних досліджень. Проводять цитологічне дослідження, виділення вірусу в клітинних культурах. Також застосовується імуноферментний метод. Наявність в крові специфічних антитіл до цитомегаловірусної інфекції класу M і G, а також полімеразна ланцюгова реакція, що дозволяє визначити ДНК вірусу в будь-яких тканинах - достатня підстава для постановки точного діагнозу.
Лікування цитомегаловірусної інфекції
При нормальному імунітеті лікування не призначають. У осіб з ослабленою імунною системою і при наявності генералізованих форм цитомегаловірусної інфекції проводять терапію противірусними препаратами, призначають імуноглобулін. У рідкісних випадках потрібне переливання крові і трансплантація органів від цітомегаловірусонегатівних донорів.
