Причини і ознаки хвороби
Шкірні покриви людини є захисним бар`єром від різних мікробів і бактерій. Вплив зовнішніх факторів призводить до зниження цієї функції, в результаті чого виникають захворювання. Це можуть бути травми шкіри, перепади температур, знижений імунітет, перевтома організму, стресові ситуації, авітаміноз та інші.
Як же зрозуміти початок стрептодермии? Перш за все, раптово з`являється почервоніння шкіри з утворенням невеликого міхура. Усередині бульбашок міститься жовтувата рідина, яка через пару днів виходить назовні, утворюючи ерозію і поява скоринки. Також при захворюванні людина відчуває сильний свербіж, сухість уражених ділянок, швидке поширення на інші області. У деяких випадках підвищується температура тіла, збільшуються лімфатичні вузли.
Методи боротьби зі стрептодермією
Для визначення діагнозу необхідно провести дослідження лусочок шкіри, тому при появі перших ознак слід звернутися до лікаря-дерматолога. Починати самолікування не рекомендується, так як підвищує ризик серйозних ускладнень.
В якості основного лікування застосовуються:
- ультрафіолетове опромінення крові-
- лікувальний опромінення уражених ділянок шкіри-
- гемотерапія-
- прийом вітамінів і загальнозміцнюючих препаратів-
- обробка утворень.
Щоб інфекція не поширювалася на сусідні ділянки шкіри, необхідно регулярно обробляти саліциловим або борним спиртом. Ці розчини відносяться до дезінфікуючих засобів. При утворенні пухирів і ерозій допомагають вологі пов`язки з використанням водних розчином резорцину і нітрату срібла. Волога серветка накладається на висипання, через 15 хвилин треба знову змочити пов`язку. Провести процедуру треба 2-3 рази, зробити перерву на 3 години, знову повторити маніпуляції.
Далі на оброблені бульбашки накладається бинт з антибактеріальною маззю. Найбільш ефективні для лікування стрептодермії тетрациклінова і стрептоцидова мазі, а для додаткової дезінфекції - ерітроміціновая мазь.
Сильний свербіж передбачає використання антигістамінних препаратів: «Кларитин», «Супрастин», «Зіртек» та інші, з огляду на вік і тяжкість інфекційного захворювання. При підвищеній температурі слід дати жарознижуючі ліки і пропити курс антибіотиків.
При виражених вогнищах запалення лікар прописує гормональні препарати для зовнішнього застосування. Але слід зазначити, що тривале використання таких коштів призводить до порушення структури шкіри.
