Що таке УЗД?
Ультразвукове дослідження (УЗД) - один із сучасних методів діагностики в медицині, що дозволяє візуалізувати органи за допомогою ультразвукових хвиль. Для візуалізації інтер`єру людського тіла використовуються акустичні хвилі високої частоти, які не чутні для людського вуха. Вони безболісно проникають в тіло, не пошкоджуючи клітини.
Ультразвукові хвилі безпечні на відміну від рентгенівських променів. Крім того, не потрібно введення рідини в організм з метою створення контрасту.
Які органи можна досліджувати за допомогою УЗД?
У педіатрії УЗД застосовується для дослідження головного мозку у новонароджених і грудних дітей. У гінекології за допомогою УЗД можна досліджувати статеві органи жінки, а також контролювати перебіг вагітності.
Також УЗД широко застосовується в дослідженні щитовидної залози, надниркових залоз, нирок, яєчників, яєчок, печінки, жовчного міхура, підшлункової залози, сечового міхура і передміхурової залози та інших внутрішніх органів. Кожен орган відображає ультразвук по-різному, завдяки чому можна визначити його структуру.
Як підготуватися до УЗД?
За годину або півтора до початку процедури бажано випити літр мінеральної води без газу або несолодкий чай, щоб під час дослідження сечовий міхур був заповнений. Безпосередньо перед дослідженням - не курити, бо дим спотворює зображення.
Для проведення якісного УЗД органів черевної порожнини за кілька днів до встановленого терміну процедури слід виключити з раціону харчування страви, що провокують газоутворення в кишечнику. У ранкові години УЗД органів черевної порожнини робиться натщесерце, а якщо процедура призначена на другу половину дня, то можна з`їсти легко засвоюваний сніданок.
УЗД інших м`яких тканин (м`язів, легенів, центральної нервової системи та органів шиї), як правило, не вимагає спеціальної підготовки.
процедура УЗД
Важливою частиною апарату для УЗД є головка, в якій знаходиться перетворювач ультразвука. Зображення органу або обраної тканини виникає на моніторі завдяки тому, що акустичний імпульс замінюється електричним.
Перед дослідженням необхідно розкрити відповідну частину тіла. Потім лікар наносить на шкіру пацієнта спеціальний гель, який, пригнічуючи бульбашки повітря, забезпечує хороший контакт головки з досліджуваним органом. Переміщаючи головку по певної ділянки тіла, лікар отримує зображення досліджуваного органу на екрані монітора. Дослідження можна повторювати багаторазово, навіть через короткі проміжки часу.
