Історія післяплати в світі
Пересилання кореспонденції та витребування поштових платежів з одержувача активно використовувалася з початку XIX століття. В іноземних державах таким чином оплачувалася і внутрішня, і міжнародна кореспонденція.
Крім того, здійснювалася ще й функція поштових доручень. Вона полягала в тому, що пошта брала на себе витребування платежу з боржника на підставі різних документів і його пересилання кредитору. Ця операція була вперше введена в Німеччині в 1874 році.
У 1885 році в Лісабоні на конгресі Всесвітнього поштового союзу країни, в яких здійснювалися операції поштових доручень, учасники дійшли згоди про поширення цієї операції на свої взаємні відносини. Угода взяли Австро-Угорщина, Німеччина, Бельгія, Італія, Люксембург, Норвегія, Португалія, Нідерланди, Швеція, Швейцарія, Франція, Румунія, Туреччина, Туніс, Єгипет, Сполучені Провінції Центральної Америки, Бразилія, Чилі і Сан-Домінго.
У 1896 році в країнах Всесвітнього поштового союзу було здійснено близько 50 мільйонів операцій поштових доручень і відправлень післяплатою. Поштові відправлення з післяплатою маркуються спеціальними наклейками встановленої міжнародної форми.
Накладений платіж в Росії
У Росії операція післяплати була введений 1 січня 1888 року. Більш 650 тисяч посилок та понад 400 тисяч інших відправлень на суму понад 11 мільйонів рублів було доставлено в якості іногородньої кореспонденції з післяплатою в 1896 році. Цей вид поштових послуг практично не використовувався для внутрішньої місцевої кореспонденції в Російській Імперії.
В СРСР накладений платіж активно застосовувався. Розмір платежу був необмежений, але він не міг бути вище суми оцінки відправлення. У Радянському Союзі не використовувалися наклейки післяплати. На поштовому відправленні замість них ставилися спеціальні штампи.
Зараз в Російській Федерації ця послуга надається відповідно до Федерального закону «Про поштовий зв`язок» та постановою Уряду РФ від 15 квітня 2005 року «Про правила надання послуг поштового зв`язку». У законі «поштове відправлення з післяплатою» визначається, як відправлення з оголошеною цінністю, яке пересилається між об`єктами федеральної пошти. При подачі даного відправлення відправник доручає об`єкту федеральної пошти стягнути з одержувача зазначену грошову суму і переслати її на свою адресу.
