Прихильники цієї гіпотези вважають, що у приматів залишилася фактично лише одна можливість вижити - спуститися з дерев і пристосуватися до непростих умов наземного існування. Така зміна прямим чином сприяла зміні будови тіла приматів і характеру їх пересування. Поступово предки людини навчилися переміщатися по поверхні землі на прямих ногах, не спираючись при ходьбі на передні кінцівки, як це роблять мавпи.
До сих пір широке поширення має трудова концепція виникнення прямоходіння, автором який був один з основоположників марксизму Фрідріх Енгельс. Він вважав працю вирішальним фактором перетворення людиноподібної мавпи в людину. Випрямлення тіла і поява невластивої тваринам ходи Енгельс пояснював необхідністю звільнення рук для виконання трудових операцій.
Дійсно, в якийсь момент предкам людини знадобилося здійснювати дуже складні рухи, наприклад, щоб переносити різні предмети, добувати їжу або виготовляти примітивні знаряддя праці. Поступово рука отримала свою власну спеціалізацію, а тіло людини випрямилася. Одночасно з розвитком руки удосконалювався і мозок первісних людей, розвивалося мислення, формувалася мова.
При пересуванні древній людина стала спиратися лише на ноги, руки при цьому були вільні. Таке «біологічне вдосконалення» дозволило стародавнім людям зробити гігантський стрибок у розвитку, назавжди виділившись з тваринного світу. Спрощуючи погляди Енгельса, можна сказати, що прямоходіння потрібно для того, щоб вивільнити руки для тих справ, без яких суспільство існувати не могло.
Однак цю логічну на перший погляд теорію її критики спростовують тим фактом, що прямоходіння, як встановили сучасні вчені, виникло задовго до того моменту, коли людина навчилася виготовляти самі примітивні знаряддя праці. Правильною видається точка зору, згідно з якою перехід древніх предків людини до прямоходіння обумовлений безліччю взаємопов`язаних біологічних і соціальних факторів, кожен з яких не можна розглядати у відриві від загального ходу еволюції людського роду.
