Що робити на кладовищі
Прийшовши на кладовище, запаліть церковну свічку, зробите літію (прочитайте спеціальну молитву або запросіть для цього священика). Можна також прочитати акафіст за упокій. Короткі і повні молитви на всі випадки життя є в молитовнику, який продається в будь-який церковній лавці.
Тільки після цього можна прибрати могилу і мовчки постояти, згадуючи покійного. Непристойні прояви скорботи на цвинтар неприпустимі. Стогони, ридання, крики, розривання на собі одягу було властиво язичницьких обрядів, коли нормою вважалося навіть запрошення найманим плакальниць. Однак Церква не забороняє помірного прояви скорботи. Взагалі, в усі часи православними людьми кладовище не асоціювалося з похмурим місцем. Це було і є місце, куди слід приходити для молитви за померлих родичів. Це місце, яке наводить на корисні роздуми, сприяє прийняттю спасенних рішень.
Існує дуже благочестивий звичай висаджувати на могилі квіти, хвойні та плодові дерева. Штучні вінки краще уникати, оскільки все штучне асоціюється з брехнею, підміною і ілюстративністю. До того ж вони швидко знаходять непривабливий вигляд. Також не слід залишати іконки на могилі, краще приносити і забирати їх з собою.
Могили на кладовищі не можна оскверняти: розоряти, розорювати, зривати з них квіти, забирати вінки і залишені на могилі лампади, а вже тим більше перетворювати могили в звалища.
Влаштовувати поминальні трапези біля могили також не слід, це - пережитки язичницьких бенкетів. Допускається поминання покійного кутею. Особливо ображає пам`ять покійного лиття горілки на могильний пагорб і залишення на могилі чарки з горілкою і хліба нібито «для покійного». Також неприпустимо залишати і священні продукти (крашанки, паску). Краще роздайте їжу нужденним, жебраком і тим, хто просить.
