Навіщо потрібні складні безсполучникові речення
Якщо мета автора - показати монотонність відбувається, уповільнене рух або статику, він перераховує кілька однакових конструкцій і не вживає при цьому спілок: «У темній тиші соснового бору істомний нависла солодка жара- смолистої лінню раздишаться сосни». При поділі цієї пропозиції на два простих загубиться відчуття спокою і дрімоти в стані природи.
Складні безсполучникові речення також можуть використовуватися для створення рухомої, динамічної картини, з швидко змінюються діями. Для цього досить перерахувати в ньому кілька схожих конструкцій, що містять дієслова, а відсутність союзу підкреслить напруженість, одночасність дій. «Сильний вітер раптом загудів у височині, забушевалі дерева, великі краплі дощу раптово застукали, зашльопали по листю, блиснула блискавка, і гроза вибухнула».
Якщо ж використовувати замість дієслів віддієслівні прикметники, то вийде дуже жива, але статична картина, один кадр фотографії: «Бій барабанний, кліки, скрегіт, грім гармат, тупіт, іржання, стогін ...». Союзи в такій пропозиції лише розмиють чіткі межі, зникне напруженість і повнота панорами.
Іноді автор застосовує складне безсполучникового пропозицію, щоб підкреслити експресивність і емоційність тексту. Наприклад, герой М.Ю. Лермонтова говорить: «Я був скромний - мене звинувачували в лукавстві: я став потайливий». Завдяки коротким чітким фразам, об`єднаним в одне речення, створюється враження про героя, як про живу, безпосередньому, лаконічному людині.
Художники слова, які знають всі можливості і властивості безсполучникових складних речень, цікаво і віртуозно використовують їх в своїх творах.
