Оскільки насичений пар є один з компонентів термодинамічно рівноважної системи гомогенного за складом, але різного по фазовим фракціям речовини, то розуміння впливу окремих фізичних факторів на величину створюваного ним тиску дозволяють використовувати ці знання у практичній діяльності, наприклад, при визначенні швидкості вигоряння тих чи інших рідин в разі загоряння тощо.

Залежність тиску насиченої пари від температури

Тиск насиченої пари стає тим більше, чим більше збільшується температура. При цьому зміна величин не є прямо пропорційним, а відбувається значно швидше. Це пов`язано з тим, що зі збільшенням температури прискорюється рух молекул відносно один одного і їм легше подолати сили взаємного тяжіння і перейти в іншу фазу, тобто кількість молекул в рідкому стані зменшується, а в газоподібному зростає до тих пір, поки вся рідина не перетвориться в пар. Це збільшується тиск і обумовлює піднімання кришки в каструлі або чайнику, коли починає закипати вода.

Залежність тиску насиченої пари від інших чинників

На величину тиску насиченої пари впливає і кількість перейшли в газоподібний стан молекул, так як їх число визначає масу утворюється пара в закритій посудині. Ця величина не є постійною, так як при різниці температур дна судини і закриває його кришки постійно відбуваються два взаємно протилежні процеси - пароутворення і конденсація.

Оскільки для кожної речовини при певній температурі існують відомі показники переходу певної кількості молекул з однієї фази стану речовини в іншу, то змінити величину тиску насиченої пари можна шляхом зміни обсягу судини. Так, один і той же об`єм води, наприклад 0,5 л, створить різний за величиною тиск в п`ятилітрової каністрі і літровому чайнику.

Визначальним фактором для визначення довідкової величини тиску насиченої пари при незмінному обсязі і поступове підвищення температури є молекулярна структура самої рідини, яку піддають нагріванню. Так, показники для ацетону, спирту та звичайної води будуть істотно відрізнятися один від одного.

Щоб побачити процес кипіння рідини необхідно не тільки довести тиск насиченої пари до певних меж, а й співвіднести цю величину з зовнішнім атмосферним тиском, так як процес кипіння можливий тільки в тому випадку, коли тиск зовні вище тиску всередині судини.