Мрія зірок і домогосподарок СРСР
У середині 1970-х модниці СРСР, незалежно від віку і соціального положення, марили новомодним взуттєвим брендом. Чоботи-панчохи, «просочилися» до нас з ширвжитку країн дружнього соцтабору, дуже швидко набули шаленої популярності. Це були високі жіночі чобітки з м`якого матеріалу ( «м`ятою» тонкої лакованої шкіри), щільно облягали гомілку.
Далеко не на кожній красуні вони виглядали логічно. Дівчата і зрілі пані, котрі володіли занадто худими, так само як і занадто повними ніжками, явно ризикували, купуючи таку обновку. Але мода і перманентний дефіцит товарів в країні робили своє: покупка чобіт-панчоха вважалася великою удачею. Згодом півкраїни хизувалися у взутті цієї моделі, особливо не піклуючись про те, що зроблені чобітки, як правило, були «під копірку». Лише окремим щасливицям вдавалося придбати пару людина не перемагає чорного, а іншого кольору, та ще й з декоративними елементами: пряжками, бантами та ін.
Були різновиди на патенті, зі шнурівкою, але частіше це придбання доводилося натягувати подібно гетри або панчіх. Нижня частина виготовлялася з гладкої шкіри, каблук, як правило, був невисоким, плоским.
Звідки «ноги ростуть»
Чоботи-панчохи по суті були лише одним із різновидів модельного ряду, в побуті званого на Заході Go-goboots. Ім`я сходить не до англійської go (ходити), як може спочатку здатися, а до французького gogo (в надлишку, в достатку). Так називався стиль одягу ресторанних танцівниць. У розважальних закладах на заході в середині минулого століття танцівниці часто розважали відвідувачів, одягнувши коротенькі спіднички або шортики і довгі чоботи.
Справедливості заради треба зауважити, що чоботи-панчохи були винаходом 50-60-х років, просто тоді вони міцно і надовго увійшли в повсякденний побут. Набагато раніше подібні моделі були частиною костюма для верхової їзди або деяких спортивних занять.
А ще на початку минулого століття в Європі дізналися про так званих «російських чоботях» видовженої форми, їх завіз з Росії модельєр Поль Пуаре в передвоєнному 1913-го. У 20-30-ті роки мимовільними пропагандистської цієї моди стали російські емігрантки з вищих верств суспільства. Пізніше поширення подібних чобіт зійшло нанівець, щоб «повстати з попелу» в 60-е. У пристрасті до чобіт-панчохам були помічені багато відомі модельєри, включаючи П`єра Кардена і Ів Сен Лорана. Виготовлялися вони з замші, шкіри, щільних тканин.
Якщо йти в історичних дослідженнях глибше, можна побачити прообрази чобіт-панчоха на світських дам Стародавньої Греції, та й на Русі були в ходу сап`янові «прародительки» пізніших зразків.
