Легка промисловість

Для розвитку аграрного комплексу країни потрібно масована підтримка з боку держави. Справа в тому, що вкладення в сільське господарство є довгостроковими. Так, наприклад, перші результати в зростанні виробництва яловичини можна буде побачити не раніше, ніж через три роки. Втім, у 2013 році уряд чимало зробило в цій сфері - обсяг держфінансування аграрної промисловості склав 268 млрд рублів, а обсяг виробництва сільськогосподарської продукції перевищив позначку в 6%.

Ситуація з випуском товарів народного споживання йде набагато простіше. Тут терміни окупності значно коротше навіть для виробництв з технологічно складними процесами. Так, щоб запустити випуск вітчизняної побутової техніки, одягу, взуття, комплектуючих і т.д. буде досить і року.

зони виробництва

Щоб організувати нові виробництва, потрібні значні інвестиції. Гроші на запуск нових заводів у власників містоутворюючих підприємств знайдуться, а якщо їх буде недостатньо, то держава може їх підтримати за допомогою таких механізмів, як субсидування процентних ставок, гранти, пільгова передача держактивів і держгарантії на кредити. 

Можна скористатися досвідом Польщі, де інвестор повинен вкласти в нові виробництва не менше 100 тис. Євро терміном від 5-ти років, або звернути увагу на механізми, використовувані в Південній Кореї, де обсяг мінімальних вкладень становить 5 млн доларів.

Території, на яких відкриваються нові промислові підприємства, найчастіше оголошують особливими економічними зонами (ОЕЗ). На сьогоднішній день в Росії налічується 28 таких зон. Якщо створення нових ОЕЗ уряд вважатиме зайвим, то можна знову звернутися до досвіду польських виробників, де території з новими виробничими підприємствами включаються до складу вже існуючої ОЕЗ. А, наприклад, в Південній Кореї будь-якої території, освоєння якої відбувається за участю іноземних інвесторів, присвоюється статус локальної «міні-ОЕЗ».

Навіщо потрібні особливі економічні зони?

Особливі економічні зони тому і називаються особливими, що працювати в них набагато вигідніше, ніж на будь-якій іншій території. Корейці, наприклад, повністю звільняють своїх іноземних інвесторів від сплати будь-яких податків терміном на 5 років, а наступні 2 роки надають податкову знижку в розмірі 50%.

В Індії і Бразилії компанії, що працюють в ОЕЗ, не платять податок на імпорт товарів - це дозволяє їм спрямувати зекономлені гроші на розвиток промислового виробництва. Також такі підприємці звільняються від прибуткового податку, зборів і податків на експорт терміном на 10 років.

У Туреччині, крім звільнення підприємців від податку на прибуток, оподатковується не підлягають і доходи працюючих на підприємстві працівників, а також надаються пільги на оплату комунальних витрат.

У В`єтнамі протягом перших 4-х років роботи не стягується податок на прибуток, а наступні 9 років податок сплачується підприємцями за пільговою ставкою - 5%.

Економічна безпека

Для забезпечення економічної безпеки і зменшення залежності від імпорту зарубіжних товарів необхідно створити власні виробничі потужності з виробництва тієї продукції, яку на даний момент вигідніше купувати за кордоном.

У майбутньому це дозволить уникнути таких ситуацій, як у випадку з Україною: на тлі політичної кризи в країні недавні партнери по оборонно-промислової кооперації відмовилися співпрацювати з Росією, і наша країна в одну мить опинилася без деяких ключових комплектуючих. Втім, на відміну від ринку споживчих товарів, російської оборонної промисловості завжди приділялася особлива увага.