Олександр III - історія входження на престол
Олександр був другою дитиною в сім`ї, і монарший престол далеко не призначався йому, він не отримав належної освіти в юності, а лише освоїв ази військово-інженерної справи, що було традиційно для російських князів. Але після смерті брата Миколи і оголошення Олександра III цесаревичем йому довелося освоїти світову історію та історію землі руської, літературу, законознавство, основи економіки та зовнішньої політики.
До сходження на російський престол Олександр пройшов шлях від отамана козацтва і члена Державної палати міністрів до командувача загоном на Російсько-Турецької війни. Після вбивства свого батька, в березні 1881 року Олександр III став імператором великої держави. Перші роки царювання йому довелося провести в Гатчині, під посиленою охороною, так як невдоволення терористів-народовольців не вщухають протягом ще декількох років.
Реформатор або миротворець?
Своє правління країною Олександр III почав в період протистояння двох партій і для того, щоб звести цю боротьбу нанівець, йому довелося зміцнювати позиції самодержавства, рішуче скасувавши ідею батька про конституційність країни. І вже до кінця першого року правління йому вдалося припинити безлади, розвинути мережу таємної поліції, причому не без каральних заходів. Головними осередками розвитку тероризму Олександр вважав університети і вже до 1884 року він практично повністю позбувся їх автономності, ввів повні заборони на студентські об`єднання і їх монополію, перекрив доступ до освіти представникам нижчих станів і євреям.
Кардинальні зміни почалися і в земствах. Селяни були позбавлені права голосування, а в державних установах тепер сиділи тільки представники купецтва і дворянства. Крім цього, Олександр скасував общиннеземлеволодіння і зобов`язав селян викуповувати свої наділи, для чого були створені так звані селянські банки.
Миротворчі ж заслуги цього монарха полягали у зміцненні кордонів держави, створенні потужної армії з резервним запасом і в мінімізації західного впливу на Росію. При цьому йому вдалося виключити будь-які кровепролітія на весь час свого правління державою. Більш того, він допомагав гасити військові конфлікти і в інших країнах, ось чому Олександра III і називали миротворцем.
Підсумки монаршества Олександра III
Олександра III заслужив не тільки звання миротворця, а й звання самого російського царя. З усіх російських правителів тих часів тільки він захищав інтереси російського народу, усіма силами намагався відновити престиж і авторитет російської православної церкви, надавав великого значення розвитку промисловості і сільського господарства, дбав про добробут свого народу. І тільки йому вдалося домогтися таких високих результатів у всіх галузях економіки і політики.
Але разом з цими змінами в думки російського народу прокрався і революційний дух. Син Олександра, Микола II, що не побажав продовжити розвиток країни в тій мірі і тими темпами, які були задані його батьком, що і послужило поштовхом до розвитку невдоволення і популяризації комуністичного вчення в країні.
