Класичний націоналізм і його принципи

Термін націоналізм переважно має негативну трактування. Сприяють цьому ЗМІ, в яких під націоналізмом розуміють його крайні форми. Зокрема, етнонаціоналізм з його крайніми формами - фашизмом, шовінізмом, ксенофобією та ін. Ці течії роблять акцент на тому, що одна національність має перевагою над іншою і є антилюдськими по суті.

Ключовими цінностями націоналізму є вірність і відданість своїй нації, патріотизм, політична і економічна незалежність. Як політичний рух він має на меті відстоювання інтересів нації у взаєминах з державою. При цьому прихильниками традиційного націоналізму засуджується нетерпимість до інших націй. Навпаки, ідеологія виступає за об`єднання різних верств суспільства.

У число базових принципів націоналізму також входять право націй на самоопределеніе- право націй на участь в політичному процессе- національна самоідентіфікація- нація як найвища цінність.

Націоналізм є відносно новою ідеологією, він виник лише в 18 столітті. Його специфіка полягає в тому, що він не має видатних ідеологів і мислителів, які б виклали його принципи в лаконічній формі. Але незважаючи на це він надав вкрай важливий вплив на суспільно-політичне життя. Окремі його ідеї знайшли втілення в лібералізмі, консерватизмі, соціалізмі.

Класичний націоналізм виступив як форма протесту проти національного гноблення і безправ`я. Він сприяв звільненню від колоніалізму, різних форм дискримінації і створення незалежної національної держави. Зокрема, завдяки поширенню націоналізму були створені десятки незалежних держав в країнах Азії, Африки і Латинської Америки. Національно-демократична ідеологія набула широкого поширення і в країнах пострадянського простору. Завдяки їй були утворені Литва, Україна, Грузія та ін.

Радикальні форми націоналізму

Але не завжди націоналізм має позитивну природу. Історія знає випадки, коли він набував руйнівний характер. При цьому його ідеологічний зміст доповнювалися протиставленням націй, формуванні почуття переваги однієї нації над іншими, визнання винятковості однієї нації і прагненням забезпечити її привілеї за рахунок інших.

Ідеологія фашизму виникла в Італії в 20-30 рр. 20 століття. Найбільш послідовно вона впроваджувалася в життя в гітлерівській Німеччині. Тоді головною метою фашизму стало встановлення панування вищої арійської раси. Найважливішими постулатами фашизму є визнання нації як вищої спільності, яка заснована на родстве- розподіл всіх націй на вищі і нижчі. При цьому німецька наці визнавалася арійської та виключної, а неповноцінні народи підлягали винищенню.

Хоча фашизм був засуджений рішенням ООН, спроби його реабілітації не зупиняються. Неофашистські організації сьогодні діють у багатьох країнах світу, зокрема, в країнах пострадянського простору, за якими фашизм завдав серйозний шкоди (в Росії, Україні).

М`яким варіантом націоналізму є шовінізм. Він характерний для великих держав, які проводять агресивну політику для розширення своїх територій. Визначальні риси цієї ідеології - визнання винятковості власної нації, виправдання своїх дій благородними цілями демократизації та ін. Шовінізм має свої методи і засоби, які мають виняткові рисами в залежності від виду (англійська шовінізм, російський шовінізм).