«Рішення ХХІІ з`їзду - в життя!»


Формально рішення про перейменування заново відбудованого Сталінграда в Волгоград було прийнято ЦК КПРС «на прохання трудящих» 10 листопада 1961 року - лише через півтора тижні після завершення в Москві ХХII з`їзду комуністичної партії. Але насправді, воно виявилося цілком логічним для тих часів продовженням розгорнулася на головному партійному форумі антисталінській кампанії. Апофеозом якої став таємний від народу і навіть здебільшого партії винос з Мавзолею тіла Сталіна. І поспішне перепоховання тепер уже колишнього і зовсім не страшного генсека біля Кремлівської стіни - пізно вночі, без обов`язкових у таких випадках промов, квітів, почесної варти і салюту.


Цікаво, що приймаючи подібне державне рішення, заявити про його необхідність і важливість особисто, з трибуни того ж з`їзду, не наважився ніхто з радянських лідерів. Включаючи главу держави і партії Микиту Хрущова. «Озвучити» керівне думку доручили скромному партійному чиновникові, секретарю Ленінградського обкому партії Івану Спиридонову, незабаром благополучно відправленому у відставку.

Одним з численних рішень ЦК, покликаним остаточно усунути наслідки так званого культу особистості, стало і перейменування всіх населених пунктів, раніше названих на честь Сталіна - українського Сталіно (нині - Донецьк), таджикистанського Душанбе (Душанбе), грузино-осетинського Сталінірі (Цхінвалі), німецького Сталінштадта (Айзенхюттенштадт), російських Сталінська (Новокузнецьк) та міста-героя Сталінграда. Причому останній отримав не історична назва Царицин, а, не мудруючи лукаво, був названий на честь протікає в ньому річки - Волгоградом. Можливо, це було пов`язано з тим, що Царицин міг нагадувати людям про не настільки давні часи монархії.


На рішення партійних діячів не вплинув навіть той історичний факт, що з минулого в даний перейшло і збереглося донині назву ключовий у Великій Вітчизняній війні Сталінградської битви. І що весь світ називає місто, де вона сталася на рубежі 1942 і 1943 років, саме Сталінградом. Роблячи при цьому акцент не на прізвища покійного генералісимуса і головнокомандувача, а на по-справжньому сталевому мужність і героїзм захищали місто і перемогли фашистів радянських солдатів.

Чи не в честь царів


Найперша історична згадка про місто на Волзі датовано 2 липня 1589 року. А першим його назвою став Царицин. Думки істориків з цього приводу, до речі, різняться. Одні з них вважають, що воно походить від тюркського словосполучення Сари-чин (в перекладі - Жовтий острів). Інші вказують на те, що неподалік від прикордонного стрілецького поселення ХVI століття протікала річка Цариця. Але і ті, і інші сходилися в одному: до цариці, та й взагалі до монархії, назва особливого відношення не має. Отже, Сталінграда в 1961 році цілком могли повернути і колишнє ім`я.

Сталін гнівався?


Історичні документи ранніх радянських часів свідчать, що ініціатором перейменування Царицина в Сталінград, що трапився 10 квітня 1925 року, став не сам Йосип Сталін і не хтось із комуністів меншого керівного рівня, а прості жителі міста, безособова громадськість. Мовляв, таким чином робітники і інтелігенти захотіли віддячити «дорогого Йосипа Віссаріоновича» за участь в обороні Царицина в роки Громадянської війни. Кажуть, що Сталін, дізнавшись про ініціативу городян постфактум, нібито висловив з цього приводу навіть невдоволення. Рішення міськради він, однак, не відмінив. І незабаром в СРСР з`явилися тисячі населених пунктів, вулиць, футбольних команд та підприємств імені «вождя народів».

Царицин або Сталінград


Через кілька десятків років після того, як ім`я Сталіна з радянських карт зникло, здавалося, назавжди, в російському суспільстві і в самому Волгограді спалахнула дискусія про те, чи варто повертати місту історичну назву? І якщо так, то яка саме з двох попередніх? Внесли свою лепту в який розгорнувся процес обговорень і суперечок навіть російські президенти Борис Єльцин з Володимиром Путіним, в різний час запропонували городянам висловити свою думку з цього приводу на референдумі і обіцяли його обов`язково врахувати. Причому перший це зробив на Мамаєвому кургані в Волгограді, другий - на зустрічі з ветеранами Великої Вітчизняної у Франції.


А напередодні 70-річчя Сталінградської битви країну здивували депутати місцевої думи. Врахувавши, за їхніми словами, численні прохання ветеранів, вони постановили шість днів в році вважати Волгоград саме Сталінградом. Такими пам`ятними датами на місцевому законодавчому рівні стали:
2 лютого - день остаточної перемоги у Сталінградській бітве-
9 травня День Перемоги-
22 червня - День початку Великої Вітчизняної війни-
23 серпня - День пам`яті жертв найбільш кривавою бомбардування міста-
2 вересня - День завершення Другої світової війни-
19 листопада - День початку розгрому фашистів під Сталінградом.