У чому суть грузино-російського конфлікту
Видимі коріння міждержавної проблеми, що призвели в 2008 до п`ятиденної війни Росії і Грузії, лежать у внутрішньогрузинських конфлікті. До складу цієї країни входять три республіки (Абхазія, Аджарія і Південна Осетія), які мають власні уряди. В ході розпаду Радянського Союзу вони теж претендували на значно більшу самостійність, аж до права створення окремої держави або входження в Російську Федерацію.
До кінця минулого століття все це призвело до локальних воєн між центральним урядом, Південною Осетією і Абхазією. Повстання були погашені за посередництва Росії, а для запобігання повторення бойових дій в районах конфліктів розмістилися збройні російські миротворці. Між РФ і Грузією було укладено кілька угод, які визначають статус таких миротворців і обмовляється участь Росії у відновленні республік.
Однак це не привело до політичного врегулювання протистояння центральної та республіканської влади, а лише законсервував протиріччя. Наприклад, Південна Осетія і Абхазія не брали участь у виборах президента Грузії. З приходом до влади Михайла Саакашвілі конфлікти знову перейшли в військову фазу, але тепер під удар потрапили і розміщені там російські солдати.
7 серпня 2008 грузинські війська напали на головне місто Південної Осетії Цхінвалі, в результаті чого крім місцевих жителів гинули і миротворці. У відповідь Росія почала на території Грузії військові дії «з примусу до миру», які тривали п`ять днів і закінчилися поразкою Грузії. Після цього РФ визнала незалежність Південної Осетії і Абхазії і уклала з ними міждержавні договори, які повинні забезпечити їм військову підтримку в разі повторного нападу грузинської армії.
Все це призвело до протистояння Росії і Грузії в самих різних сферах - від заборони на імпорт в РФ «Боржомі» і посилення візового режиму, до блокування з грузинської сторони вступу Росії до Світової організації торгівлі.
