Що таке соборність

Багатьма людьми дане поняття трактується неоднозначно, не зовсім вірно. Згідно філософського словника, соборність - це єдність усіх членів Церкви для спільного відшукання шляху до порятунку. Це єдність базується на любові до Христа і до його божественної праведності, яка стала доступна кожному члену Церкви. Авторство створення терміна приписують російському філософу А.С. Хомякову. Великий енциклопедичний словник трактує соборність як одна з ознак християнської церкви, який фіксує її самосприйняття як універсальної та загальної.

В рамках соборності людина не мислить особистого щастя поза спільності, він може реалізувати себе тільки в разі самовідданої праці на загальне благо. Так само, як і слов`янофіли в 19 столітті, сучасні російські вчені-філософи протиставляють слов`янську соборність західної демократії. Якщо в демократичному суспільстві сенсом життя стає визнання влади більшості на шкоду меншості, то в соборному цим сенсом стає визнання моральних цінностей один одного, прийняття всіх членів собору такими, якими вони є, удосконалюючи себе заради вищої мети. А вищою метою для соборного людини стає створення соціально-справедливого гуманістичного суспільства. Відмінність соборного суспільства від демократичного у ментальній спільності індивідів, які особисто вільні. Воно зовсім не відмовляється від інституту державності.

Протиставляють соборність католицтва, а саме його авторітарності- немає нічого спільного у неї і з протетстантскім індивідуалізмом, з якого, власне, і виросла сучасна демократія.

Підвівши підсумки, скажімо, що соборність - це внутрішня повнота, цілісне поєднання єдності і свободи людей, які об`єднані любов`ю до одних і тих же цінностей. Це виключно слов`янське, православне розуміння світу.