Слід зазначити, що подібна норма характерна для кримінального права, в якому саме держава в особі своїх представників зобов`язана доводити винність підозрюваного, обвинуваченого. У цивільно-правових відносинах відповідач за замовчуванням вважається винним до того часу, поки сам не проявить активність у доведенні своєї невинності, якщо в законі не вказано іншого.
Юридичні аспекти презумпції невинуватості
Основний юридичний аспект даного принципу зводиться до необхідності забезпечення базових прав людини, громадянина. Винний у вчиненні злочину піддається різним негативним наслідкам, а презумпція невинності звільняє від них тих осіб, причетність яких до протиправних діянь не встановлена.
Іншим важливим правовим аспектом є необхідність доведення провини, а не голослівного заяви органів слідства, дізнання про вчинення злочину конкретною особою. Нарешті, така презумпція забезпечує змагальність кримінального процесу, оскільки при наявності визначеного рішення про винність підсудного його захист втрачає будь-який сенс.
Етичні аспекти презумпції невинуватості
Не менш значущими вважаються етичні аспекти презумпції невинуватості. Абсолютна переконаність багатьох учасників кримінального процесу, інших осіб у винності підсудного може виражатися в образливих висловлюваннях, інших негативних моментах, які принижують честь, гідність даної людини. Закон не допускає такої ситуації, кажучи про передбачувану невинності підсудного.
Крім того, важливим етичним аспектом даної презумпції є відсутність обов`язки у підсудного доводити свою невинність. Якби такий обов`язок була присутня, то вона зробила б істотне моральний тиск на підсудного, обвинувачуваного, який і без цього знаходиться в незавидному положенні. При цьому право на надання будь-яких доказів у підсудного залишається, він може використовувати таку можливість на власний розсуд.
