Лабораторна діагностика сечового міхура
Обстеження сечового міхура включає загальний аналіз сечі, бактеріологічне дослідження, аналіз за Зимницьким і по Нечипоренко. Їх результати дозволяють судити про наявність патологічних процесів, що відбуваються в нирках і в сечовому міхурі. Обстежують ці органи паралельно, оскільки зазвичай причина патології сечового міхура криється в порушенні функції нирок.
Матеріал для дослідження збирають під час першого ранкового сечовипускання. Перед цим проводять гігієнічні процедури промежини, випускають першу порцію сечі в унітаз, а середню частину в ємність. Кількість матеріалу для дослідження - 50 мл. Перед збором сечі жінки закривають піхву марлевим або ватним тампоном. Збирають сечу в чисту посуд, яку попередньо кип`ятять і сушать, або в одноразову спеціальну пластикову ємність, яку купують в аптеці.
Загальний аналіз сечі дозволяє виявити ознаки запалення сечового міхура - лейкоцити, слиз, пластівці. При порушенні цілісності стінок міхура, викликаному просуванням каменю, з`являються еритроцити в сечі. Солі, які виявляються у великій кількості, вказують на наявність піску в міхурі або нирках.
Аналіз за Зимницьким визначає обсяг виділеної на добу сечі, її концентрацію, а також час максимального відтоку. Збирають сечу за добу в 8 ємностей, через три години в кожну. Даний аналіз дозволяє дати висновок про функціонування сечовидільної системи, а наявність солей, слизу, лейкоцитів, цукру, еритроцитів, білка - про наявних патологічних процесах в органах малого таза.
Аналіз сечі по Нечипоренко полягає у виявленні циліндрів, лейкоцитів і еритроцитів. Для його проведення збирають середню порцію сечі після ретельної антисептичної обробки зовнішніх статевих органів.
Мікробіологічне дослідження сечі визначає наявність в ній патогенного інфекційного агента. Для бактеріологічного дослідження матеріал збирають виключно в стерильний контейнер. Сеча здорової людини - стерильний локус. При виявленні в ній мікроорганізмів роблять висновок про інфікування сечовивідних шляхів.
Інструментальні методи дослідження сечового міхура
Ультразвукове дослідження сечового міхура дозволяє визначити його функціонування, тобто ступінь скорочення його м`язових волокон. Це необхідно для діагностики рефлюксної хвороби, яка характеризується неповним спустошенням органу після сечовипускання. УЗД виявляє пісок, конкременти і пухлини в сечовому міхурі.
Цистоскопія - діагностична процедура, яка полягає в обстеженні сечового міхура спеціальним апаратом - цистоскопом. Він являє собою тонку трубку, що містить усередині оптичну систему. Лікар вводить цистоскоп в міхур через уретру і візуально оцінює стан стінок органу, розпізнає камені, пісок або пухлини. Цей вид обстеження дозволяє взяти біопсію, тобто відщипнути частину тканини для подальшого вивчення під мікроскопом.
