У вивченні правопису важливе місце займають знаки пунктуації взагалі і коми зокрема. Зверніть увагу на той факт, що дуже часто в залежності від розстановки розділових знаків змінюються інтонації вимовного тексту і навіть його сенс. За допомогою ком автор виділяє інтонаційно-смислові відрізки. До них відносяться вступні словосполучення, відокремлені члени речення, звертання, однорідні члени речення, а також прості речення, складові частини складного. На простому прикладі розглянемо, як різне положення коми в тексті здатне змінити первісний зміст пропозиції на протівоположний.Прімером послужить коротка, але дуже цікава фраза: «Стратити не можна помилувати» з відомого мультфільму. У прикладі коми відсутні. Для початку подивимося, який сенс придбає фраза, якщо кому поставити після першого слова: «Стратити, не можна помилувати». Тепер зверніть увагу, як істотно перетворюється сенс фрази, коли кома стоїть після другого слова: «Стратити не можна, помилувати». Порівнявши ці приклади, неважко прийти до висновку, що зміст речення безпосередньо залежить від того, де стоїть кома. Тобто кома здатна показати читачеві, на яке слово слід робити наголос і як правильно використовувати інтонаційну забарвлення, щоб правильно передати смисл.Воспользуемся ще одним прикладом: «Вона, напевно, як і раніше п`є вранці каву з печивом» (Фадєєв). Коми, які виділяють вступне слово «напевно», вказують на те, що цей відрізок пропозиції не має відношення до інформації, закладеної в тексті. Виділений відрізок слід вимовляти тихіше й швидше, ніж решту предложенія.Із наведених прикладів стає ясно, наскільки важливу роль відіграють коми, передаючи будова пропозиції, його сенс і інтонацію.

Читаючи пам`ятки давньоруської літератури, сучасна людина з працею розуміє сенс розлогих, складних речень. А прочитати таке висловлювання з правильною інтонацією при першому прочитанні практично неможливо. Адже в давньоруській мові не було ком.