Особливості наукового пізнання
Наукове пізнання сильно відрізняється від звичайного. У науці існує власний набір об`єктів, які підлягають вивченню. Наукове осягнення дійсності орієнтоване не на відображення зовнішніх ознак якогось явища, а на з`ясування глибинної сутності предметів і процесів, які знаходяться в фокусі науки.
У науці вироблено свою особливу мову, розроблені специфічні методи дослідження дійсності. Пізнання тут відбувається опосередковано, через відповідний інструментарій, який найкращим чином підходить для виявлення закономірностей руху різних форм матерії. В якості основи для узагальнюючих висновків в науковому пізнанні використовується філософія.
Всі стадії наукового пізнання зведені в систему. Вивчення явищ, що спостерігаються вченими в природі і суспільстві, відбувається в науці планомірно. Висновки робляться на основі об`єктивних і перевірених фактів, вони відрізняються логічної організованістю і обгрунтованістю. Наукове пізнання використовує свої способи обгрунтування достовірності результатів і підтвердження істинності здобутих знань.
Стадії наукового пізнання
Пізнання в науці починається з постановки проблеми. На цьому етапі дослідник окреслює область досліджень, виявляючи вже відомі факти і ті сторони предметної дійсності, знання про які не є достатнім. Вчений, ставлячи перед собою або науковим співтовариством проблему, зазвичай вказує на межу між відомим і невідомим, яку потрібно перейти в процесі пізнання.
На другій стадії процесу пізнання відбувається формулювання робочої гіпотези, яка покликана вирішити ситуацію з недостатнім знанням про предмет. Суть гіпотези полягає у висуненні обґрунтованого припущення, що має в своїй основі певний набір фактів, які слід перевірити і поясненню. Одне з основних вимог до гіпотези полягає в тому, що вона повинна бути перевіряється методами, прийнятими в даній галузі знання.
На наступному етапі пізнання вчений проводить збір первинних даних і систематизує їх. У науці широко використовуються для цієї мети спостереження і експеримент. Збір даних носить системний характер і підпорядковується прийнятої дослідником методологічної концепції. Зведені в систему результати досліджень дають можливість прийняти або відкинути висунуту раніше гіпотезу.
На завершальній стадії наукового пізнання відбувається побудова нової наукової концепції або теорії. Дослідник узагальнює результати роботи і надає гіпотезі статус знання, що володіє властивістю достовірності. В результаті на світ з`являється теорія, яка по-новому описує і пояснює деяку раніше окреслену вченим сукупність явищ.
Положення теорії обгрунтовуються з позиції логіки і приводяться до єдиної основи. Іноді в ході побудови теорії вчений наштовхується на факти, які не отримали пояснення. Вони можуть послужити відправною точкою для організації нової дослідницької роботи, що дозволяє забезпечити наступність у розвитку концепцій і робить наукове пізнання нескінченним.
