Після розпаду Радянського Союзу Росія спільно з Великобританією і США підписали в 1994 році Будапештський меморандум, в якому, в обмін на відмову від ядерної зброї, гарантувало державі Україна цілісність суверенітету в рамках кордонів Української радянської республіки. Організоване в Крим військове російське вторгнення в лютому-березні 2014 і референдум, проведений 16 березня поза міжнародних правових норм, дозволили міжнародної спільноти визнати анексію незаконною.

Приєднання чи анексія?

Спочатку світове співтовариство знаходилося в деякому шоці, оскільки в цивілізованому світі, в 21-м столітті мислити імперськими категоріями приєднання територій давно вже не прийнято. Цивілізований світ об`єднується і глобалізується зовсім по іншим мотивацій, причин і категоріям. Саме тому першою реакцією канцлера Німеччини стала видана їй у світ фраза в телефонній розмові з президентом США Бараком Обамою, коли вона повідомила про те, що Володимир Путін втратив зв`язок з реальністю і живе в якомусь своєму вигаданому світі.

У перших же аналітичних публікаціях, зокрема в газеті The Guardian, з`явилися міркування про те, що Росія в односторонньому порядку вирішила вступити на хиткий грунт нової холодної війни, для того, щоб спробувати взяти реванш за програну в середині 1980-х холодну війну, яка йшла між Радянським Союзом і Заходом трохи більше сорока років, внаслідок чого стався розпад СРСР.

Головну стурбованість світового закулісся викликали незворотні геополітичні наслідки, які можуть виникнути після подібного прецеденту. Наслідки, що ставлять світ на грань третьої світової війни. Багато колумністи зарубіжних видань вказували на ідентичність пропагандистської російської риторики, який вчувається в виправданні причин приєднання Криму, з риторикою фашистської Німеччини в зв`язку з анексією Австрії та частини Чехословаччини перед Другою світовою війною.

Сухий аналіз голосування про визнання або не визнання кримського референдуму, проведеного в ООН, показав, що більшість країн сприйняли приєднання як анексію і як виклик, кинутий Росією всій світовій спільноті. Лише кілька країн, що розвиваються третього світу, такі як Північна Корея, Сирія і Венесуела схвалили подію. Китай утримався від будь-яких оцінок даної події.

санкції

Оскільки США, Канада і країни Євросоюзу з самого початку дійшли згоди про те, що Росія порушила суверенітет сусідньої країни і, внаслідок цього, якщо не відмовиться від своїх намірів, повинна понести покарання, керівництво цих країн прийшло до угоди про накладення політичних і економічних санкцій , як на конкретних громадян Росії, так і на різні підприємства та компанії.

Початкові санкції носили попереджувальний характер і скільки-небудь серйозно не торкнулися російську економіку і олігархат, що дозволило патріотично налаштованим громадянам переконатися в непогрішності проведеної російською владою політики. Але наступні дії, посилені пропагандою і діями щодо двох східних областей України - Луганської та Донецької, з підтримкою в них сепаратистів і проросійських терористів, - привели до посилення санкцій. До кінця липня 2014 року Росія отримала 3 етапу все більш строгих санкцій за різними напрямками. За заявою голови Комітету у закордонних справах Сенату США Роберта Менендес, у вересні 2014 року Росію чекає 4 етап санкцій, що зачіпає банківську сферу, а також накладає вето на поставку передових технологій і сучасного енергетичного обладнання, без якого неможлива видобуток основного експортного російського товару - нафти і газу.

Таким чином, повільно, але неухильно, лавіруючи та виграючи для себе час, щоб уникнути перекидання власних економік на грань енергетичного і економічної кризи, світова спільнота відсуває Росію в глибоку периферію міжнародних інтересів і прогресуючу міжнародну ізоляцію.

В результаті, за оцінками західних економічних і політичних аналітиків, тільки в найближче півріччя приєднання Криму обійдеться російським платникам податків в кілька тисяч мільярдів доларів, а в подальшому введе економіку країни в рецесію, і, можливо, наблизить найглибша економічна криза, а також прискорить розвал і без того складного становища у виробничій та соціальній інфраструктурах країни.