Виділення мислення як окремого психічного процесу вельми умовно - воно пронизує собою все інші когнітивні процеси: сприйняття, увагу, пам`ять. Але якщо всі інші процеси пов`язані з сенсорним відображенням предметів і явищ дійсності, то мислення розкриває зв`язки між ними, які не дані в безпосередньому чуттєвому сприйнятті. Результат сенсорного сприйняття - образ, що співвідноситься з конкретним предметом, результат мислення - поняття, узагальнене відображення цілої категорії предметів.

Існують різні рівні мислення. Елементарний рівень - практичне мислення, підрозділяється на наочно-дієве і наочно-образне. Для наочно-дієвого мислення характерно рішення розумових завдань в процесі взаємодії з реальними предметами. Це найперший вид мислення, який формується у дитини.

Наочно-образне мислення вже не «прив`язане» до реальних предметів, але взаємодіє з їх образами, що зберігаються оперативної і довготривалої пам`яті.

Обидва види практичного мислення в зародковому стані представлені і у вищих тварин. Теоретичне мислення є більш високий рівень, властивий тільки людині. Воно поділяється на образне і понятійне.

Теоретичне образне мислення, як і наочно-дієве, оперує образами, збереженими пам`яттю. Головна відмінність від наочно-дієвого мислення полягає в тому, що образи беруться з довгострокової пам`яті і творчо перетворюються. Таке мислення відіграє головну роль в діяльності художників, письменників та інших людей мистецтва.

Якщо в теоретичному образному мисленні ще зберігається зв`язок з образами сприйняття, то в мисленні понятійному вона якщо і не втрачається повністю, то стає дуже опосередкованою. Теоретичне мислення оперує не образами, а поняттями. Самі по собі поняття теж є результатом мислення: пам`ять зберігає образи безлічі подібних предметів, мислення виділяє їх загальні ознаки, на основі яких народжується узагальнене позначення класу предметів. Виявом поняття виступає слово, тому теоретичне мислення неможливо без мови.

Поняття може мати більшу ними меншим ступенем узагальненості. Наприклад, слово «кішка» узагальнює всіх кішок, яких коли-небудь бачив або може побачити людина, але все ж це слово дозволяє представити якусь конкретну кішку, яку людина колись і десь сприймав за допомогою органів почуттів. Більшим ступенем узагальненості має поняття «тварина»: не існує «тваринного взагалі», побачити його не можна, але це не заважає понятійному мисленню оперувати цим поняттям.

Таким чином, теоретичне понятійне мислення являє собою відображення реальності, абстраговані від конкретних образів, і є вищою формою мислення.